Ян Ярчук
Окупанти з дронів скидують вибухівки на звичайних мешканців Херсона, на людей, що пораються у своїх дворах, що стоять на зупинках, на міські маршрутки, що перевозять пасажирів, на громадські заклади та лікарні, і, звісно, цілять й по волонтерах.
Скиди роблять щодня.
Якщо пів року тому ми з громадами говорили, що росіяни в основному полювали на автівки поліції, ДСНС, швидкі, то зараз їм вже немає різниці по кому бити.
Сьогодні над Херсоном постійно є їхні суперками, зали, елерони, бувають орлани, а також фпв. І я не кажу про Кіндійку чи Антонівку – дрони є як над ХБК, центром, так і над Тавриком.
По всьому правому берегу звільненої Херсонщини тільки за серпень окупанти саме дронами атакували 2.5 тисячі разів, через що 10 людей загинуло, 129 отримали поранення, з них 4 дітей.
І це без урахування того, що Херсон постійно потерпає від ствольної артилерії та РСЗВ.
***
Поїхали у відпустку на Хмельниччину. Хто би мені що не говорив, я ще раз підтвердила свою думку, війни тут немає, але пафосу занадто. Більшість містян, порівняно з 1,5 річною різницею, геть зовсім змінили відношення, в негативну сторону, до людей з місць бойових дій. А в бесіді з військовим, який приїхав сюди додому у відпустку з Херсонського напрямку, він взагалі обхаяв всіх херсонців. Такє собі… Хочу вже додому.
***
Рідні Олешки та Олешківці вітаю з днем міста!
Бажаю нашим Олешкам скорішого звільнення та повернення рідних містян до рідного міста!
***
Серед звільнених сьогодні українців є й земляки з Херсонщини, з Каховки!!!
***
В день приїзду до Херсону росіяни обстріляли центр міста і не лише центр ( як і кожен день)… в моєму даху на дві дЮрочки стало більше… Потім ми з Кумом зайшли в магазин скупитися… Знайома продавчиня запропонувала нам купити лотерейний квиток…
Херсон завжди Херсон.
***
Ви теж заходите у ФБ і намагаєтеся в ньому зустріти друзів, близьких і рідних серцю?
Хочете переконатися, що Вони ще є; прекрасні і надійні!
Вас тішить «їхні лайки», сердечка… Ви тішетеся! не Всі загубилися! Не всі стерли Вас з памʼяті! Не всі «закрилися» війною…
Марина Поліщук
