День 882. 24 липня. Що обговорюють херсонці у соцмережах

Дуже мало бачу снів – за останні 5 років їх було кілька. Зараз наснився лівий берег – частина сіл звільнена. Дніпряни в тому сні вільні, а Райське ще в окупації. Туди, до колишнього дому моєї померлої давно свекрухи, вона хотіла піти у моєму сні  – казала, що дуже треба їй додому…

Навіть мертві сумують за домом.

***

… почали  виникати перебої з оптимізмом…запаси вичерпуються … ((( Знову потрібно звертатися до «пошагового алгоритму» і щось з цим робити…  Йшла рано на зупинку, сфоткала квіти, значить реакція на гарні речі присутня.

***

Якщо в твоєму місті чи селі не стріляють це не означає, що в Україні закінчилася війна. Щоденно твій спокій та спокій твоєї родини  оберігають СОТНІ ТИСЯЧ справжніх мужніх чоловіків і жінок.

… між тим став помічати, що після кожного розміщення подібних постів про збір коштів нашим пацанам – відписуються від моєї сторінки ФБ та тг-каналу близько 20 осіб… так собі друзі…

***

Обов’язково настане час, коли все буде по-нашому. Коли Доля відійде в сторону і скаже : “Вам достатньо випробувань, живіть спокійно…”

***

Херсон, а особливо Антонівка та Кіндійка перетворилися в зону постійних, безперервних обстрілів. «Дрони літають як мухи», каже жіночка. КОЖЕН день рускіє вбивають таким чином когось з херсонців. По марафону цього не кажуть, але як захистити людей?

***

Якось мене запитали “Чи є сенс закривати вікна після вибухів, Якщо завтра туди може прилетіти знову?”.. А ви як думаєте?

Авжеж варто. Вдруге може і не прилетіти, а людям як жити без вікон? Та і все майно псується від вологи, вітру тощо.

Дуже круто, що у Херсоні є волонтери, які можуть допомагати людям у біді і що знаходяться донори, які фінансують такі добрі справи.