Марина Поліщук
Ворожа пропаганда зараз вкладає величезні ресурси в те, щоб на фоні російських ударів посіяти максимальну кількість панічних новин в наш інформаційний простір.
Маємо бути сильними. Вони не здатні нас перемогти. Працюємо.
***
«Перепрошивка» знань, реалій і правди.
Саме так вирішили зробили з екскурсоводами на тимчасово окупованих територіях: їм Державний Російський музей провів перенавчання. Тепер екскурсоводи на окупованих територіях будуть розповідати історичні факти під зовсім іншим кутом. Таким, що вигідний державі, єдиною умовою існування якої є викривлена реальність. По-інакшому диктатура і не діє.
***
Знову повертаюсь у Херсон. Тягне неймовірно. НадИхаюсь і знову втечу.
Вірю, що Херсон буде. Може краще, а може й ні. У Херсоні було унікальне культурне середовище, як на маленьке провінційне місто (за статусом). Не буду перераховувати, що ми мали. Повірте, багато чого. І в історичний екскурс не вдаватимусь – про театр Мейєрхольда у Херсоні на початку 20 сторіччя або народження в херсонських степах нашого футуризму…
***
Херсон. Це місця, які потрібні нам, і де ми потрібні. Де ми можемо впливати, будувати, змінювати майбутнє, опираючись на минуле. За кордоном об”єктивно краще, але там ми лише гості, споживачі…
***
На вулиці вже на 3 градуси тепліше, ніж у домі.
***
Обіймайтесь, підтримуйте один одного, нас не зламати, ми точно народжені в надзвичайну епоху в надзвичайній країні. Нам важко, нам дуже важко, але разом ми пройдемо через всі випробування, тільки разом, чуєте, тільки разом і тільки до перемоги!
***
Де не де на вулиці Пилипа Орлика ще можна зустріти старі таблички зі старою назвою вулиці – 9 січня. Це дата розгону демонстрації у Петербургу в 1905 році. При чому тут Херсон – це загадка, тому зрозуміло, що з цією незрозумілою та неоковирною назвою було легко попрощатися. А ще раніше вулиця називалася на честь місцевого революціонера Аносова, а ще до того – Льва Троцького, а за царизму – Ганібалівська. З ними теж ми попрощалися без сліз.
***
На Великому Лузі Каховського водосховища вперше за пів століття водопілля.
***
Це так добре, коли гуркіт, то просто весняний грім, коли дощ стукає у вікно… хвилинки, коли можна жити, як колись – спокійно. Тільки хвилинки.
Ян Ярчук
