Марина Поліщук
Сьогодні я здійснила свою мрію, за останні 2 роки повномасштабної війни. Висадила приблизно 280 ялинок, сьогодні, у Вінницькому лісгоспі. Надіюсь, Олешки наступні!
***
Хуйокус! Задовбало вже. У нас щодня крокуси. А моє співчуття поховане десь під уламками мого Острова, Антонівки, Берислава… Продовжувати? Моє співчуття змило водою підірваної дамби, яка у перші години топила моє місто приблизно на 5 см за 10 хвилин. В районі “Меридіана”. В той день.
Моє співчуття… Моє! Кому хочу, тому й віддаю. Жодної емоції не хочу витратити на них. Я шалено проти будь-яких узагальнень, які вбивають будь-яку ініціативу, але в цьому випадку я пам’ятаю, що це війна. Або ти, або тебе. Тому кожна моя думка, слово, дія – для своїх.
***
Хочу сказати те, що дуже болить і комусь не сподобається. Люди постять свої сімейні свята, дні народження, якісь дати. Та чи хтось проти? Але не треба в цей час тулити те все у фейсбук. Може у когось болить, і дуже болить. Може комусь не до свят. Може хтось радий би був, та немає ні рідного дому, ні близьких поряд. А може треба трохи то якось все зробити без загального розголосу на всі соціальні мережі?
Давайте будемо максимально уважними один до одного, бо може ваше свято комусь робить боляче, бо є нагадуванням про колишнє мирне життя, яке на жаль втрачено. Дбаймо про Перемогу. Дбаймо про душевний спокій один одного. Переможемо, відсвяткуємо.
***
Для мене гірше поганих людей лише добренькі. “Святоші”, яким за будь-яких умов хочеться берегти репутацію людяних, щирих, праведних. Та біс із ними, аби не лізли зі своїми проповідями. Все, що дає енергія люті, можна спрямувати на корисне для нас.
***
Ми переселенці, зі мною живе 4 людини
бо своїх не кидаємо. Бо я знаю що таке війна з 2014 року. Від держави нічого не просимо і не ходимо отримувати ніякої гуманітарної допомоги. Знімаємо житло за шалені гроші з комунальною під 35000 + за авто 5000. В школі ми платимо за все як інші діти, аби діти киян не називали дітей “бомжами” це ми пройшли. І коли тобі розказують, люди які сидять за кордоном на соц.виплатах, що їм мало грошей. Це треш. Мене рве.
***
Чергова партія топонімів Херсона для перейменування. Немає варіанту перейменування вулиці на честь Героя України Віталія Скакуна, який в перші години вторгнення загинув під час спроби зупинити колони російської армії біля Генічеська. Немає варіантів змін вулиць на честь військових, які звільняли та боронили Херсонщину і отримали за це нагороди.
Звісно, що писати пафосі пости і лити сльози на публічних заходах −це одне. А от назвати вулицю на честь героїв− то зовсім інше. Так виходить…
Таке враження, що іде процес заради процесу. Чи може такі вулиці вже є і я помиляюся?
Дарина Лапіна
