Марина Поліщук
Відчуваю себе безхатьком. Постійно на валізах, нескінченні переїзди, неадекватні ціни на житло, з котом не беруть, або збільшують ціну. Постійна фонова думка, що це марні витрати, адже в Херсоні є де жити, ще й комуналка капає.
Постійний тригер — магазин Jysk, в якому люди щось купляють собі додому, а ти думаєш, що кожна придбана річ, то зайвий клопіт наступного переїзду.
Життя на якійсь паузі, але при цьому ти ще й старієш. Ніколи не відчував себе таким знесиленим, просто нічого не можу робити. На роботі перейшов на пів дня, відповідно за пів ставки, та і ті нещасні 4 години насилу змушую себе працювати з продуктивністю хіба що 50%.
***
Зайве говорити, що професія хірурга надскладна фізично та емоційно навіть у мирний час.
А під час війни їхня робота – це справжній героїзм. Важко уявити, з якими складнощами стикаються ці мужні люди в ці важкі та тривожні дні.
Але у прифронтовому Херсоні під обстрілами вони продовжують робити свою справу. Навіть у бомбосховищах, куди вимушено переносять свої операційні.
***
Та що це коїться таке?)
“Здание Белгородской администрации повреждено в результате попадания беспилотника”
“В здании выбиты окна и двери”.
***
Заходиш у fb – срачі, збір, збір, збір та горе-новини. Відкриваєш інстаграм – одразу накриває якась шалена дольче віта тих, у кого життя тільки одне і його треба продовжувати неодмінно напоказ, наче немає війни, а ще безліч реклами експертів, які вчора були ніким, а вже сьогодні навчають як заробляти мільйони грошей та жити (тільки) для себе.
Виходиш з соц. мереж та й з себе на мить теж виходиш, намагаючись балансувати на своїй крижині, яка тане навесні швидше й несе незрозуміло куди у своєму очікуванні 3-й рік поспіль. Намагаєшся й далі удавати, наче контролюєш хоч щось.
Насправді… Дуже не любиш срачі, а горе новини вже не можеш помістити в собі як не намагайся й не утрамбовуй, тому береш кота і просто дивишся у вікно. За вікном весна, на підвіконні теж розквітла.
Життя продовжується і ти теж продовжуєшся. У своїх спробах вижити, у спробах допомогти, у бажанні дочекатися рідних людей з війни та радісних новин для всіх. Без срачів, рекламної брехні та штучної дольче віти.
Ти тут і зараз. Ти є. Оберігаючи своє маленьке весняне щастя складного сьогодення…
***
Ще жодного разу не коментував події на кордоні з Польщею. Але чим далі, тим більше розумію, що якщо вони і далі з таким завзяттям будуть блокувати кордон в нашу сторону, так і ми будемо блокувати в їх.
З однією, але відчутною різницею: ми будемо блокувати рух російської військової техніки в Європу.
***
Сьогодні відбувся черговий обстріл історичної частини Херсона. Все фіксується. Але, на жаль, в умовах війни й знаходження Херсона на передньому краї, ми не можемо викладати повну інформацію, й тим більше – актуальну інформацію. Але виродки з того боку мають знати, що рахунок буде виставлений. Й навіть їхні онуки будуть продовжувати його сплачувати.
Ян Ярчук
