Марина Поліщук
Собаки захопили все місто — це великі (інколи до 20 шт) небезпечні зграї. В людних місцях їх менше…
правда, “людних” місць малувато(
***
Тільки в порівнянні починаєш цінувати, колись, такі звичні речі… Прогулятись в парку, пройтись “Суворкою” літнього вечора, коли спадає спека, запалюються вогники кафешек…
***
Коли мене питають: чого не спиш? В мене відповідь така: я живу у Херсоні, звірі нас жорстко бомблять саме уночі, я мама двох дітей, я не можу спати, я охороняю їх сон, це таке життя в Херсоні, нажаль іншого варіанту немає, я сплю декілька годин удень, це вже є норма, кого цікавило що мене тут тримає, я вже відповідала, хто зі сцикливих мені закидав, що дітей треба вивозити скажу таке: тут біля 3000 родин з дітьми, я одна з них. В мене і моїх дітей загинути така сама вірогідність, як і в Одесі наразі, сховатися можна тільки за кордоном. То мені не цікаво, я не бажаю ні балакати іншою мовою ні бути рабом в іншій країні, я тут виконую роботу, що мені, юристу з 20 років стажем не притаманна, мене це не нудить, всі великі родини мали досвід допомагати у війні, царівни робили перев’язки пораненим, царівна носила судна і то що? А в мене немає корони, я можу робити абсолютно все! Поки що я на своєму місці, я роблю те, що мені належить і я дуже вдячна Богу, що я в Херсоні з моїми дітками і можу подякувати за життя і можливість і надалі бути в Херсоні корисною людиною. Всім перемоги, всім миру і щастя!
***
Пройшов час, визначилися наративи та настрої, можу сказати, що Залужного усунуто досить технічно, з втратою значної частину іміджу та ваги.
***
27 днів вдома у ХЕРСОНчику, з тобою тепло так і гучно-гучно-гучно. Але.. – це трішечки набулася з матусею і татком – це сотні філіжанок кави з друзями і подружками, кумасею, колегами і колежанками, туристами….- це кілометри за кермом для нових знайомств і спілкування…- це трохи похворіти, але ВДОМА ( і не чекати місяцями записів до лікарів), – це квіти, які я так обожнюю.
***
Коли настає суцільна темрява і смуток, згадайте херсонців. А для мене кращі ліки від депресії – робота. Але хочу ще раз зустрітись і обійняти усіх, хто був поруч, тримав стрій, кричав різні (не завжди пристойні зате від щирого серця) гасла.
***
В Україні вперше конфіскували квартиру за сепаратизм.
80-річна пенсіонерка з Вінниці Алла Стадницька, яка працювала педагогом, а також дуже сильно підтримувала РФ, кликала Путіна, а також ненавиділа все українське. До початку повномасштабної війни жінка втекла до Росії вже звідти почала виставляти в мережу пропагандистські дописи. За неї швидко взялося СБУ.
У Вінниці її судили заочно. Окрім конфіскації майна, пенсіонерку засудили до 4 років позбавлення волі.
Будем ждать таких же решений по Херсону и области.
Ян Ярчук
