Марина Поліщук
Що останнім часом з’явилося спільного між 8 березня і релігійними святами?
Фраза “Вітаю тих, хто святкує”.
***
Друзі! Річ зовсім не у святі, давно не відзначаю, не ті часи. Але річ у щирості. З самого ранку розривається телефон від привітань. А дехто достукався аж з-за океану! Зараз увага, непідробність, небайдужість цінується як ніколи.
Всіх люблю, всіх обіймаю!
***
Сумую за Україною і стала потрохи малювати. Українські жінки заслуговують на пошану та привітання. Навіть, якщо 8 Березня стало спірним. Я пишаюсь що в Україні є такі великі жінки, як Ліна Костенко, Ада Роговцева і взагалі тисячі і тисячі прекрасних жінок. Спробувала їх намалювати.
***
Самі обережні колаборанти Херсона – Сергій Рибачок та його дружина Олена Феодосієва.
Влітку 2022 року вони удвох пішли працювати на росіян, ставши заступниками окупаційного “мера” Херсона Кобця.
Щоправда, їх прізвищ не було, ані на сайті окупаційної адміністрації, ані в телефонному довіднику, який тоді потрапив до нас.
Натомість заступником Кобця на сайті значився Семен Ушинський, якого ми ще тоді вирахувавли, що це Рибачок
А ще однією заступницею, як виявляється, була Анна Ушакова. Про неї ніде не повідомлялося, але вчора ця “Анна” отримала підозру як Олена Феодосієва.
Цікаво, чому цим двом росіяни дозволили взяти псевдоніми, а іншим ні?
***
Я відзначаю не свято краси та весни. Ну, серйозно, це совєцький наратив, який саме час лишити в минулому. А пишатися тим, “що ми жінки”, для мене, це як пишатися тим, що сьогодні п’ятниця. Це не мій вибір чи досягнення.
Сьогодні – день, в який ми говоримо й нагадуємо всім (і собі!) про нашу цінність, про любов до себе, про повагу та права. Про гідність. Про досягнення – реально те, чим можна пишатися.
А розсилка листівок у месенджерах – це капець який треш. Якщо вже хочеш зробити приємність – пиши від себе, знайди слова. Або не пиши нічого. Думала, що ми це переросли, але ж… Фу.
***
Тридцять чотири «герої»!
Небувалий врожай прикордонників та СБУ.
Кожний СЛИМАК заплатив водію буса за незаконний перетин кордону з Румунією по 10.000 €!
p.s. А, непогана бізнес-ідея: пакуєш «героїв», збираєш з них «внески на ЗСУ» і … пряміком відвозиш до СБУ.
***
Весна… Незважаючи ні на що, вона приходить. Весна приносить тепло, квіти і сподівання, сподівання на краще, весна приносить Надію! Без Надії важко жити, а треба… І я живу. Вікна на роботі закладені мішками з піском, замість взуття на підборах я ношу ботінки і бронік, зі мною поруч не має багатьох друзів і рідних, тяжко, але Весна знову дає Надію…..
Ян Ярчук
