Редактор
Ну фсьо, тепер точно переможемо!
США ввели санкції проти хлібзаводу у Тамбові, який виготовляє безпілотники для військових, — Financial Times.
***
Самий гуманний суд в мирі. За хабар убивці гуляли на волі, потерпілий ставав винним. Бачила,як маму винесли з залу суду, коли того, хто на смерть збив її доньку з онуком, після кількох років засідань, оголосили невинним. Горіли б вони в пеклі, наші судді, ненажерливі свині.
***
До приходу “рузького міра” набережна у Голій Пристані була візитівкою міста, а тепер тут окопи та позиції російських окупантів
***
Кожна посилка з Херсона – це сльози… Сьогодні прийшли мої нагороди і портрет (подарунок від подруги). Те, що хочеться зберегти… Але неможливо зберегти, повернути, відмотати, зібрати з уламків шмат життя, який у всіх у нас вкрали, вирвали з корінням…
Сум. Біль.
***
Не важливо, вдома ти лишаєшся, чи вимушено далеко від нього. Ми всі тепер зі скаліченими душами. Плачемо, побачивши маленьку дрібницю звідти, де прожито багато років…
***
Нарешті зима згадала, що вона вже прийшла. Завтра очікується мороз. Тож з трояндами прощаємося сьогодні, до весни…
***
Знов не спалося. Зовсім. Тривога. У душі або у додатку телефона. Нескінченна тривога не давала заснути, не давала знайти собі місце. Я сіла навпроти маленького зимового саду, який влаштувала собі у квартирі. Запалила свічку. На столі лежала скатертина, зшита з відрізу тканини, яку мені подарувала подруга.
У кімнаті секундна стрілка білого ажурного годинника щось розповідала, повторюючи свій однаковий хід, але про різне. І мені так захотілося поїхати до подруги… взяти в одну руку її собаку за повідець, іншою – міцніше її саму під руку та прогулятися безтурботно вулицею біля її будинку. Піти разом в улюблену кав’ярню з кованими столиками як у мене на терасі, купити капучино і той дивний норвезький сир, схожий на іриску. Відчути не тільки смак солоно-сирної карамелі, а ще неповторний смак безпеки. Такий, як буває після сигналу “відбій повітряної тривоги”, тільки щоб назавжди. Назавжди.
Марина Поліщук
