Марина Поліщук
Я пам’ятаю перший місяць у чужому місті, новій квартирі після виїзду з окупації: я взагалі не розпаковувала валізи, не розкладала посуд (який до речі дали родичі, волонтери). Все стояло в одному місці на полиці..
Через декілька місяців купила гарні перші тарілки, чашки, потім ще щось для побуту.
Завжди думала: а навіщо багато, а без цього обійдемося, скоро додому, дома все ж є… те, що напрацьовувалося і куплялося роками…
Минув рік, півтора…
І от таки захотілося того, що припало до душі.
Тут і зараз.
***
У Балаклії на Харківщині День міста перенесли на 8 вересня. Цього дня рік тому місто визволили від російських окупантів.
Так у місті хочуть подякувати Силам оборони та сформувати почуття патріотизму.
Варіант для подумати Херсону з його безальтернативною імперською історією…
***
В нашому рідному Херсоні.
Наша команда розмалювала ще одне сховище, вже четверте.
Нова Каховка. Кам’яні вишиванки.
З надією скоро побачити їх знову.
З мрією про визволення лівого берега.
І мааааленький котик з кавунчиком теж є. Без нього ніяк
***
Я щось зовсім не розумію…
Це всі російських танкістів сьогодні вітають???
Є ж указ президента стосовно 14-го вересня, як дня який визначений як день танкових військ…
***
Про загиблих і живих в боротьбі за Херсон.
Бузковий і ліцей, Паровозна і мости.
Навіщо запитують.
Не на часі кажуть.
Кажуть – після війни розберемось.
Особисто я вважаю що це мій особистий борг перед тими хто взяв зброю і пішов нас захищати.
І перед тими хто зараз воює.
Вони повинні знати, що їх сім’ї захищені.
І моральна складова в цьому питанні набагато більше ніж матеріальна.
Мені не яка різниця!
І я така – не одна!
***
Мешканці Любимівки Нововоронцовської громади оновили в’їзну стелу.
Під час окупації села російськими військовими стела зазнала руйнації.
Зараз селяни вирішили повернути їй колишній вигляд та пофарбували у синьо – жовті кольори. Також любимівці облаштували та прибрали територію довкола.
«Ця конструкція не просто позначатиме наш населений пункт, а й буде свідченням того, що тут живуть українці» – розповіли селяни.
***
Майже з початку вторгнення слідкую за сторінкою Олександра Вілкула і дивуюся, як з члена фракції ОПЗЖ з початку великого вторгнення він перетворився в патріота України і одного з найкращих очільників прифронтового міста, яке постійно допомагає армії. Куди там нашим херсонським керманичам.
***
У Херсонському артхабі відкрилась виставка “Непереможні, Одеса-Херсон, арт-наступ”.
Всі картини були подаровані Херсонський театр імені Миколи Куліша під час заходу в одеському зоопарку.
***
– У Криму поступово вимикають доступ до Ютуб. Поки лише через місцевих провайдерів.
– Ціни на пальне б’ють історичні рекорди (привіт курс рубля)
– Головний чучхіст збирається з візитом до головного пуйла (оце рівень).
***
2 різні світи…
Хтось сидить в окопі і їсть сухий пайок, або не їсть по декілька днів….а хтось переживає, що пиво «Соrona” по 49 гривень.
Хтось лежить поранений в лікарні без ноги і мириться з тим, як далі жити…а хтось злий на те, що його не випускають з країни, адже так хочеться відпочити на all-inclusion, бо так «устал от вайни».
Хтось збирає гроші на військову форму, аптечку, взуття для хлопця, що йде в армію, всім селом…а хтось незадоволений, що не працює McDonald’s, адже так хочеться чізбургера.
Хтось мріє поспати без звуків обстрілів і не в окопі, щоб вже життя не боятися грому та блискавки…а хтось обурений, що комендантська година з 23:00.
Хтось помре на полі бою і його тіло витягнуть лише через декілька днів, поховають і забудуть…а хтось скаже: « Я ево туди не пасилал…»
Хтось отримує гроші, боронячи свою країну, і всі відсилає батькам, дружині, дітям, кожен день резикуючи своїм життям…а хтось: «Канєчна, ім па сто тисяч платят!»
Хтось хоче пити…а хтось: «А чому кола не холодна?»…
2 різні світи…різні. Але війна одна, одна для цих різних світів. І виграти її можна лише тоді, коли не буде цієї прірви. Перемогти можна лише разом!
Ян Ярчук
