Марина Поліщук
Ось так буває, живеш в одному будинку, зустрічаєшся у ліфті, вітаєшся, буває що допомогаєш донести щось, важке, питаєш, може потрібна якась допомога в ці скрутні часи, тобі також дивляться в очі, дякують, посміхаются, а потім заходять до дому і відправляють ворогу координати, твоїх побратимів, можливо твої, но дивлячись на всі обстріли на початку війни, частіше просто мирних мешканців нашого міста ! Я не розумію, які за це потрібно отримувати гроші, вродливой дівчинці, яка закінчила Юридичну Академію з червоним дипломом, та навіть була старостою группи!
Дякую Службі Безпеки України в Харківський області за цю справу !
Вирок 11 років, багато чи мало ? Як для мене, мало ! Але для красивої дівчинки з чудовим майбутнім, думаю вдосталь, бо її життя пройшло позвз!
***
Знайте, Херсон – це на честь пожежників.
***
дивитися соцмережі зараз – означає потрапити на фото та історію того чи тієї, хто загинув на війні, на пост такої людини чи пост про неї. Шукаєш когось за прізвищем і фейсбук дає перелік людей, де свічка на аватарці чи слова прощання.
Ми як пружини. На нас тиснуть, а ми готуємося до битви.
Ми втрачаємо найкращих, справді золотих людей. А їх рідні, зустрічаючи коханих, любих, єдиних на Щиті, пишуть, що перемога буде.
Після цього розумієш, що ми витримаємо все.
Найбільше, що нас відрізняє від ворога: кожен втрачений, то для нас – безцінний світ.
***
Три місяці після затоплення лівого берега. Центр Голої Пристані. Вода не сходить. Здається тепер тут так і буде озеро. До речі, як тепер знамените лікувальне озеро в Гопри, біля якого був санаторій? Я так розумію, що йому теж гаплик? Чи його лікувальним можливостям.
***
У під’їзді будинку, де я живу, ударною хвилею вибило вікна. Мене хвилею викинуло з ліжка. Руки трусяться досі.
Країна-гній має зникнути.
Піду заварю зеленого чаю.
***
Ювілейний 25-й міжнародний театральний театральний фестиваль “Мельпомена Таврії” розпочався в Україні, а саме в Херсоні.
***
Рсн..я з “жигулів” бомбить р-н Берислава. Тварі, звісно, але вже цікаво, що у них замість” градів” і ” смерчів” тепер отаке рсзв
***
Херсонці – це прикрашати забиті OSB вікна, вибиті ворожими обстрілами
***
і в Херсоні, щоденно під бомбами, з тими ж неврозами і без сну, мені легше ніж в тих чотирьох країнах, які я пробігла. Гіркий хліб біженства…
