Марина Поліщук
Ми потрапили під обстріл.
Не буду вдаватися в деталі де і коли, але не під час зйомки.
Цей текст пишу одразу після події, в нотатках
Ми цілі, живі, все добре. Але залпи градів по нам я не забуду ніколи. Ми летіли додому з шаленою швидкістю, вздовж палаючих полів.
Вже вдома сидимо з Владом, просто ніякі…
Кажу йому:
– Знаєш, я наче не злякалася, чи злякалася… Відчуття таке незрозуміле, неприємне.
Він каже:
– Відчуття, як наче тебе хотіли вбити?
– Так, саме так.
Вони хочуть нас вбити. Це все що потрібно знати про них.
***
Найстрашніше, що люди звикли, що обстріли і вдень, і вночі, втрачають пильність – багато загиблих і поранених за останні дні
***
Кажуть що до вибухів не можливо звикнути, але домашні тварини схоже адаптувалися.
Звична для мешканців Антонівки канонада не лякає півня виконувати свою роботу прямо під час чергового обстрілу)
***
Пройшовся парком «Херсонська фортеця». Загалом – постапокаліптична картина(((. З позитиву – кругом бігають фазани з фазанятами), добре, що хоч не вовки…
***
Всім, хто тут пустив хвилю негативу, всім, кого не влаштовує робота волонтерів з видачі гуманітарки, яку вони дістають потом і іноді – ціною власного життя, і сьогодні не можуть справитися з тими незадоволеними, хто приходить на 6-ту ранку і створює черги,
можу сказати тільки одне – допомагай через свої можливості знаходити благодійників, ПРИХОДЬ НА ДОПОМОГУ ВОЛОНТЕРСЬКИМ ЦЕНТРАМ – розвантажуй машини, складуй товар, формуй правила видачі, Приймай людей, заповнюй відомості видачі по документах, підтримуй людей морально…особливо незадоволених!…
Волонтери не зобов’язані нікому і нічого, а роблять це за покликом серця та з власної небайдужості.
Пост народився з негативних відгуків про видачу зараз в Херсоні комплектів для прибирання
***
А ви, придурки, думали нас перемогти? У Сільпо влучили? Та щас, всі працюють, а ми замовимо доставку по повній програмі і будемо жити. А ви за кораблем. Якнайшвидше
***
З приводу Херсонщини та інших регіонів і чи нас не забувають.
Достатньо промоніторити новини в інтернеті на різних ресурсах областей, які свідчать, що Херсонщина вже тут рідна.
Беру Рівненщину -рятувальники звідтіля їздять на розмінування до нас на Херсонщину, розповідають у себе про те, що відбувається, є відео про жителів Рівненщини, які відбудовують у нас села, розповіді про наші зруйновані села, енергетики, яких направляють до нас у відрядження.
Це я мовчу, що Херсонщину захищають представники різних регіонів країни і ми для них -не просто десь там територія, а земля, де пролита їх кров.
***
Дякую Фейсбуку, що нагадує. Дивлюся і радію знов. Не хочу думати про погане. Все буде добре.
Навіть, якщо по-іншому, але все одно добре.
Ян Ярчук
