Марина Поліщук
Світом шириться барбіфілія та кенофікація. Дивишся на результат роботи алгоритмів ШІ і думаєш: сміятися чи задуматися. Ну типу “ким би ти міг стати/виглядати”. Отой весь бодіпозитив та соціальний успіх випробовуються на міцність.
Весь світ – театр. Аби тільки не ляльковий.
***
Ігоря Колихаєва вважають зрадником. Людина яка захищала місто та підтримувала городян. Тільки суттєві докази, а не плітки в соцмережах можуть мене запевнити, що він зрадник. Сподіваюсь, що влада робить все можливе, щоб повернути наших голів міської ради Колихаєва Ігоря та Миколаєнко Володимира.
***
Кожного ранку, як виходимо з дому, бачимо наших хлопців. Усі красені, поголені, парфуми, просто бомба) І завжди вітаються: доброго ранку, дівчата, як ваші справи? Не те, що ото вешталося тут рік тому, асвабадітєлі, вибачте на слові. Так, Херсону тяжко, але місто живе і тримається. Рожевих помідорів, персиків і кавунів вистачає. Все буде Україна)
***
На Кінбурнській косі окупанти ховають свою техніку за будинками цивільних мешканців, використовуючи їх як “живий щит”
***
– Ви завжди так впевнені у собі і так оптимістично налаштовані. В чому ваш секрет?
– я з Херсона
***
В Херсоні дуже часто можна зустріти поодиноких літніх людей, які сидять і довго дивляться в одну точку… Про що вони думають?
***
Коли у дворі не залишилось дітей, настає час бабусь. Вони захоплюють пісочниці та висаджують у них квіти.
***
Две херсонки общаются на лавочке возле детской площадки, где играет малышня в песочнице. – Всегда уливлялась как в голове у русских все перемешано – каша из немного истории, немного говна и сказок из ящика.
– А я удивлялась нашим херсонским любителям русского мира. Вот они кричали “расия приди”, а как расия пришла, так часть сразу свалила через Крым в Европу. А что же вы в любимую расию не уехали?)) Наверное, предпочитают любить издалека (смеются).
Ян Ярчук
