Марина Поліщук
Соловейко, рідний брате,
Знову міст пішов «поспати»
Та раз… Два!
P.S. Музика – народна. Слова – СБУ.
***
Кримський міст знову втомився…
***
Отак, бігаєш-бігаєш цілу ніч від тих вибухів у місті, ховаєшся у підвалі, на ранок трошки покімарила, прокидаєшся, а тут така звістка. Шампанське відкорковувать, чи ще ні? То вже ми, чи знову не ми? Чи сам впав?
***
К..ц..п, що тепер їхатиме додому через Херсонщину, має унікальну можливість позбирати своїх родичів по місцевих посадках. Беріть із собою пакети, панове відпочивальники. Може десь під трасою надибаєте якогось свого дядю Валєру)
***
Абсолютно весела ніч із серії “спасибі Боже, я чомусь живий”.
З 23.00 ващще передпокій пекла. Стріляли всі в усіх з усього – краще сказати мій рівень експертності не дозволяє. Відльоти і прильоти були і близько й далеко, тихо й дуже голосно. Все вібрувало, будинок підскакував. Раптова тиша навалювалася ненадовго, але напружувала ще більше за гуркіт.
Коти гарчали, плакали, бігали по хаті, потім заховалися в шафі в коридорі. Заснула десь о 2.30-40 на підлозі в коридорі і я – в шафу тупо не влізла, та й задушно.
***
Наша люта ненависть до армії рф (ага, конєчно народ не віноват) така, що гарний ранок має починатися з кави і пісні “хто, як не ти, спалить мости”.
І, так, російські громадяни, які наважуються порушувати українські закони і заїжджають незаконно на територію України, матимуть проблеми.
До речі, на росії є прекрасні місця для подорожей – Урал, озеро Байкал, кажуть, гарне (хоча, хз, росіяни з екологією не дружать), Якутія, Тува чи Бурятія.
Нєх@уй шастать по мостам, які не прийняли в експлуатацію українські фахівці.
***
У зв’язку з підривом кримського мосту – в Одесі, Миколаєві і Херсоні ніяких заторів і паніки я не побачив, все спокійно )).
В Херсоні спекотно, безлюдно, безрадісно і поки – дуже песимістично. Періодично то там, то тут лунають гучні вибухи ((.
Чи скучив Херсон за своїми городянам, які розбіглися по всім світам? Каже, що скучив, але далеко не за всіма, а декого – взагалі не хоче ніколи тут бачити. І я його в цьому підтримую.
***
Поки їхав по трасі Миколаїв – Херсон, дивився на руїни Шевченкового, Посад-Покровського, Чорнобаївки, Херсону і думав: хто, коли і для чого буде все це відбудовувати? Побудувати нові будинки і відремонтувати дороги – це не проблема, а от повернути, хоч частину гідних людей, вдихнути нове життя в ці села і моє рідне місто, знайти актуальний сенс існування цього регіону – от це головна проблема.
