Євгенія Весна
«В цьому світі їх двоє: він і його мама»: історії від «Бігунка», який розміновує Херсонщину
Автор: Євгенія Вірлич, kavun.city
«В цьому світі їх двоє: він і його мама, і коли 24 лютого рашистський чобіт ступив на нашу землю, «Бігунок» попросився до найбільш бойового підрозділу 123 бригади ТрО». Так починають історію Воїна з позивним «Бігунок» його побратими зі 123 бригади Тероборони Збройних Сил України. Загалом, на їхній сторінці у Фейсбук багато історій, які варто знати і пам’ятати, якою ціною виборюється українська свобода. Розповідаємо саме про «Бігунка» — ті самі історії, які оприлюднили його побратими.
Перед масштабним вторгненням росіян, з 2018 року були щорічні збори резервістів ТрО, підпорядкований взвод, і дві вищі освіти, серед яких — спеціальність «Авіаційний транспорт». Виконуючи бойові завдання, «Бігі» був чотири рази поранений. Через стан здоров’я восени 2022 року вивчився на сапера. Розмінував десятки квадратних кілометрів на безкраїх просторах Херсонщини.
А це — грудень 2022 року, зруйновані московитами села Херсонщини потерпають від безлічі нерозірваних боєприпасів, розтяжок і мінних полів. Контужені дикі тварини линуть і шукають прихисток у людей. Немає більш потрібної і затребуваної роботи, як робота сапера: вона актуальна і безцінна завжди!
Під час розміновування поля край села на Херсонщині, «Бігунок» помітив зайця, який не квапився втікати. Контужена тварина не пручалася, і після зробленої світлини побігла додому.
«За освітою я бортмеханік, до війни декілька років займався ремонтом бойових літаків, а усвідомив потрібність своєї спеціальності лише під час танкового обстрілу, коли небо змішалося з землю, коли не було ніяких шансів вижити, нас підтримала авіація. Вогневі точки росіян були подавлені. Я відчув, яку користь приносив своїм побратимам, які воювали на сході України в 2014 — 2022роках!»
«Не раз рятував мене мій ліхтарик із червоним світлом, подарований волонтерами. Коли світиш собі під ноги, ніхто інший не бачить того світла».
«В полон не здамся. Декілька разів залишався один на позиціях, закривався в кімнаті і прив’язував Ф1 до ручки дверей так, аби вона вибухнула, якщо заходитимуть пі-московити. Дуже хотів додому, а коли після лікування приїхав, не можу тут знаходитися. Там мої побратими, і там я потрібен»
«Міна «ПМН-2», те, що від неї залишилося. Була закладена на Херсонщині як міна-сюрприз (закопана під звичайною протипіхотною). Закладав її якийсь рашистський неуч-аматор, оскільки «ПМН-2» – міна натискної дії, і як «міна-сюрприз» не використовується. Дуже рідкісний примірник, зазвичай від неї нічого не лишається».
«Херсонське село, діду в город влетів «Ураган», повний взведеними касетами, занурився в ріллю на півметри, довелося з побратимом розкопувати п’ятиметрову смертоносну «сигару». Поки розкопували, наїлися бутербродів, що приносили селяни, на 3 роки наперед».
«Місяць потому — те ж саме. Цього разу «Ураган» увійшов в землю вертикально. Викопали яму, поклали той снаряд горизонтально, касети важкелезні, при нахилі 30 градусів вони вибухають.З бойовим завданням впоралися! «Подарунки» «мишебратів» знищено!»
Марина Поліщук
Дарина Лапіна
