Марина Поліщук
– Кажуть, пузанок вже пішов…
– Не може бути, у нього ж ніг немає!
Насправді я не знаю, чи пішов пузанок, чи ні, бо знаходжусь у місці, де навіть не знають, що то таке. Правда, окрім людей, котрих я свого часу пригощав цією рибкою. Дуже хочеться, щоб пішов… окупант з лівобережжя, та й взагалі – куди подалі, або поглибше…
***
Наша вулиця – унікальний приклад того, наскільки самостійними та відповідальними можуть бути люди. Квартальної на цій ділянці немає: це славнозвісна Наталя Долошкан, яка втекла в перші дні після нашого визволення. Та мешканці самоорганізувалися ще в перші дні окупації. Всю окупацію допомагали один одному; зараз дуже дружнього лагодять пошкоджені обстрілами будинки; знаходять та роздають гуманітарку; ми, навіть, в окупацію дитяче свято організували. Тож, можна робити дуже багато добрих справ, було б бажання!!! З повагою до моїх сусідів!!!
***
про банення за критику російської культури. я тут вирішила – а справді, ми ж можемо писати – імперської культури. Взагалі, у деяких країнах вирішили собі так вважати лівацьки, що росія – це начебто про те, що вона борець зі світовими імперіями. Ці ліваки навіть не усівідомлюють, що росія – це і є типовий приклад імперської агресії.
***
Самое прекрасное время года- весна… К сожалению, не смотря на это, уже второй год, весна не в радость, но, судя по появляющейся в сети информации, надежда есть! А НАДЕЖДА, как сказано в Евангелии (Рим.5:5): ” не постыжает…”
***
Оце у нас найкращі смаколики в Херсоні. Скоринка свіжого хліба. Так рідко буває свіжий. Тільки чоловік приносить, я об,їдаю окрайці. Бо, зазвичай їмо розморожений з морозилки, чи він мені миколаївський купляє, а він не свіжий, хоч і виручає мене чорний з Миколаєва хліб, дякую миколаєвцям.
***
А ми й не помітили як стали вершиною світу. УКРАЇНА!
Країна, про яку буде десятиліттями знімати блокбастери Голівуд.
Ян Ярчук
