Марина Поліщук
В Анни з Херсонщини було все, про що можна мріяти: троє дітей, три великі собаки, чудові стосунки з чоловіком і багато планів на майбутнє. Війна зруйнувала все. Чоловік загинув, жінка чудом вирвалася на захід країни, а діти назавжди отримали травму від пережитого. Анна віднайшла в собі сили продовжувати життя та ділиться своєю історією, пише nv.ua.
Анна та Іван мріяли про власне житло у Львові. Три роки тому їм вдалося це бажання втілити в реальність. Однак так склалися обставини, що у 2021 році вони повернулися до рідного Херсона. Згодом прийшла війна.
«Ми любили проводити час разом. Знаю, це рідкість, але чекали вихідних, щоб усією гурбою відправитися в подорож або просто поблукати містом. Щовечора зустрічали чоловіка з роботи та гуляли парком. Це була наша сімейна традиція», – згадує жінка.
Анна розповіла, що 24 лютого минулого року, коли в аеропорт у Чорнобаївці вперше «прилетіли» російські ракети, одразу вирішили виїхати з міста.
«Неподалік Миколаєва автівка зламалася. Ми там її і залишили, а до міста пішли пішки – приблизно 15 кілометрів. Окрім дітей, з нами були ще три собаки, кролик і папуга», – розповідає жінка.
З Миколаєва до Львова їхали автобусом. Найважче було перевозити собак – їх троє, і вони дуже великі. Спочатку водій автобуса відмовлявся транспортувати їх, але на благання жінки все ж таки погодився. За 27 годин нарешті прибули до місця призначення.
Чоловік одразу записався до лав територіальної оборони міста Львова, а згодом долучився до ЗСУ.
На передову Іван вирушив ще на початку червня 2022 року. Він воював на Харківському напрямку, неподалік кордону з Росією, постійно залишаючись на звʼязку з коханою. 12 червня Анна більше не почула голосу чоловіка, а через кілька днів прийшла звістка про його смерть – у позиції влучила ворожа ракета.
Іван мав право не йти на війну, бо був батьком трьох дітей і мав маму з інвалідністю. Попри це, відчував своїм обовʼязком захищати рідну землю.
Травма від втрати завдала глибоких ран як Анні, так і дітям, тому першочергово їм була потрібна психологічна підтримка спеціалістів, які вміють працювати із втратами. Таку допомогу, а також фінансову, юридичну та гуманітарну сім’ї надав благодійний фонд «Діти Героїв». Це організація, яка працює з дітьми, що втратили одного або обох батьків внаслідок війни. Допомога надається в багатьох напрямах – від відновлення житла до освітніх курсів і триває до повноліття дітей. Під опікою фонду вже 4234 дитини.
Зараз Анна з дітьми перебуває у Львові, де старші пішли до школи, а молодша – до садочка. Вони полюбляють шахи та карате, тому відвідують додаткові тренування.
Діти власноруч облаштовують свої кімнати. Анна продовжує займатися собаками, доглядає їх. Одним словом, втілює спільні з чоловіком мрії. Адже війна та смерть ніколи не зможуть зруйнувати їхнє кохання і стерти спогади про неймовірні щасливі роки, проведені разом. Іван продовжує жити: у їхніх спільних дітях, спогадах та мріях, ділиться жінка.
Родина сподівається на перемогу України та якнайшвидше закінчення війни. Анні дуже боляче спостерігати за тим, як на кладовищі, де похований її чоловік, з кожним днем збільшується кількість могил українських захисників. Але жінка не втрачає надії, зокрема й на те, що її рідний будинок у Херсоні вистоїть, попри постійні обстріли ворога.
«Опускати руки ніхто й не думає. Я просто так не здамся! Мій чоловік пішов на війну заради того, щоб ми з вами жили повноцінно. Я продовжую розвиватися. І дітей потрібно підіймати на ноги! У мене немає інших варіантів, окрім постійної боротьби над своїми слабкостями», – каже Анна.
Дарина Лапіна
