Марина Поліщук
Зранку когнітивний дисонанс: кораблі, які колись будувались у Миколаєві, тепер руйнують його житлові масиви “калібрами”. Цинізм і підлість найвищого гатунку. Хоча – кого зараз цим вже здивуєш? Я не знаю, які емодзі треба ставити під такими постами.
***
Я не на стороні тих, хто хоче перейменування Херсону, але і не захисник точно. Є переконання, що все, що повʼязує регіон з російською імперією і радянщиною повинно піти в історію. Іншого шансу вже не буде.
Це не революційна необхідність, це історичний шанс відродити своє, українське, автентичне. І залишити назву пр.200 років Херсону, це також помилка, бо як мінімум комісія лукавить і обдурює себе, що цим самим вони підтримають потемкінські та катеринівські наративи про російський Херсон. Це саме так і виглядає.
А прихильникам зміни назви міста підкину аргументи. Хоч вони і кепські, але мають рацію. Оскільки в конституції Росії написано що Херсон їх субʼєкт педераціі, то вони можуть назвати Херсоном хутор в Ростовський області і жити з цим, а в Україні такого міста вже не буде.
Геть малоросів з історії!
***
За колабораційну діяльність передбачено покарання − позбавлення права обіймати певні посади та займатися деякою діяльність на строк від 10 до 15 років…
Зрозуміло, чому колаборанти та прислужники окупантів взагалі не паряться. Особливо ті, які ніяких посад не обіймають і ніякою діяльністю не займаються…
***
Для себе я часто порівнюю Херсонщину з… людиною. Зараз вона поранена, але так багато людей працюють над тим, аби у неї були здорові обидві частини тіла. І ліва, і права… Ми обов’язково будемо дихати обома легенями, перестанемо кульгати, вилікуємо запалення. А зараз – допомога, допомога, допомога.
***
Під гучні вибухи, кожного ранку дивимось дуже стислі повідомлення куди прилетіло і які наслідки… Ранкова перевірка всіх близьких, щодо присутності у мессенджерах та соцмережах – заходили, були і це означає, що живі/здорові/неушкоджені… Таке життя зараз в Херсоні…
Працюємо в режимі 24/7) Є великі питання, щодо гуманітарної допомоги мешканцям міста – більшість програм та проектів перейшли на села і зараз маємо такий собі гуманітарний колапс!
Шановні, що змінилося в Херсоні на краще??? Те, що ми знаходимось не в зоні бойових дій, для мене не те, що дивно, а просто незрозуміло! Що ще повинно на нас падати, вибухати, руйнувати і вбивати, щоб “мудрі” чиновники визнали місто передовою і, відповідно, херсонців – особами, що проживають в зоні активних бойових дій?!
Відповідно, ми не маємо соціальних виплат, пільг у сплаті комунальних платежів – а зараз ще й стабільної гуманітарної підтримки!
Запрошую всіх, хто приймає такі “обґрунтовані та логічні” рішення до нас на початок курортного сезону: а що? Плавні та ліс, пляжі та екскурсії по місту, фотосесія в полях серед маків та клеверу – є маленькі нюанси та незначні незручності у вигляді мін, гранат, ракет, снарядів, але в цілому душевно і затишно… І ще – лежачих хворих, маломобільних, літніх людей тільки збільшується, а памперси, пелюшки, гігієна та медикаменти для догляду за ними закінчуються!
***
Життя встановилося на нуль. Нарешті я розумію, що відбувається з біженцем. Все, що ви любили/не любили, що ви плекали/не плекали, про що мріяли/не мріяли, з ким спілкувалися/не спілкувалися, – все в минулому. Це все пройшло. Як би боляче, як би гірко. Коли пройде шок тиші та безпеки, коли вщухне адреналін нових місць. Ви зрозумієте .
Життя встановилося на нуль. Це знову і знову. І ніколи не буде таким, як раніше, навіть якщо ти повернешся назад. Як раніше не буде. Пазл не підходить. Хтось не повернеться, хтось не виживе на цій війні. І ти вже не будеш таким як раніше. Ніколи.
Величезна трагедія народу складається з мільйонів трагедій зруйнованих малих доль. Біль помножений на мільйони. Ні грошей, ні грошей. Люди. Залишається лише пам’ять. Пам’ять про друзів, мирне життя, пам’ять про дім, рідні місця. Спогад, який змушує серце битися вечорами, коли сонце сідає за горизонт.
Але. Ми відчуваємо біль і сум, а значить ми живі. А це головне. Адже є ті, хто втратив на цій війні набагато більше – життя…
Дарина Лапіна
