Євгенія Весна
З ранку таке яскраве сонечко, наче весна прийшла.
А Україна взимку не замерзла і Європа не замерзла, не дивлячись на погрози кривавого “пу” зі смердючих болот.
І вже зовсім смішно виглядає його намагання носити улюблений образ іронічного мачо-вбивці, бо старий плешивий кашлюючий обіср@вш#йся карлик – це ж зовсім не схоже на мачо.
Це ж воно восени іронічно декламувало вірші типу: “А у нас в квартире газ. А у вас?”. Це ж воно з саркастичною посмішкою розповідало казки про “мёрзни, мёрзни, волчий хвост”.
Ну, а тепер його хітом буде фінальна сцена з казки “Золотая рыбка”: “… сидит на пороге развалюхи дряхлая старуха, а перед ней разбитое корыто”.
Я вітаю вас з весною, друзі мої!
Річниця захоплення міста російськими окупантами. Трагедія хлопців з тероборони, сум, нестерпний біль, невизначеність звичайних херсонців… Не можу нічого написати. Емоційно важко.
Рік тому. Звитяга хлопців на фоні бездіяльності місцевої влади. Вони з коктейлями молотова пішли захищати приречене на окупацію місто.
Пройшов рік, війна продовжується, але на порядку денному теж саме, що і до 24 лютого, посади, крісла, сфери впливу.
Хлопці… Як співав легендарний Юра Шевчук- а от страны тебе пластмассовый веник.
СЬОГОДНІ ВИПОВНЮЄТЬСЯ РІК З ТОГО ДНЯ, КОЛИ ХЕРСОН БУЛО ЗАХОПЛЕНО РОСІЙСЬКИМИ ОКУПАНТАМИ.
Опосередковано можна вважати що 1 березня 2022 року країною-терористом було захоплено (практично повністю) Херсонську область.
За час окупації всплило достатньо колаборантів та зрадників, серед яких чимало представників різних політичних партій України (як з депутатськими мандатами так і без них, але з партійними квитками).
За цей жахливий, кривавий рік, я не памʼятаю, щоб хоч хтось із лідерів чи представників якоїсь із цих партій, які переконували нас-виборців голосувати за цих своїх однопартійців, ВИБАЧИЛИСЬ ПЕРЕД УКРАЇНЦЯМИ ЗА СВОЇХ КОЛЕГ ОДНОПАРТІЙЦІВ, ЯКІ ВИЯВИЛСЬ ЗРАДНИКАМИ УКРАЇНИ. Чи для вас це все у порядку речей?
Раночку всім незламним. Друга ніч відносно тихою була, а я ніяк не могла заснути. Цей вічний недосип, то від страху по підвалам бігаєш, то від тиші не спиш. Кажуть, наші вчора у склад БК поцілили на Лівому березі, то є надія на кілька днів більш- меньш спокійного життя. Учора ніби й трохи меньше обстрілів було ( лише 9 по Херсону, але 86 по області), але жертв багато – 5 загиблих і 7 поранених. Вчора ввечері ще й світло зникло, в деякі райони повернулось, а в нас так і немає. Впала за ніч температура в будинку, бо газовий котел без електрики не працює, але не критично. Зараз вже походили на прогулянці у дворі, завели генератор, запустили свій маленький ” пункт незламності”, прогріваємо дім і заряджаємо сусідські телефони та пауербанки. Наші вчора теж нормально насипали р..сні, я вже іноді впізнаю, коли наші б,ють. Хоч би скоріше ті чорти вшилися з Лівобережжя, тоді нам спокійніше буде.
Росія успішно утилізує за наш рахунок своїх орків. І продовжує мотиувати свій нарід на війну, а зовнішніх своїх “спасителів” – на захист її ж інтересів і збереження її самої.
Чомусь зараз стає популярною думка, що перемога України – вихід на кордони УРСР.
Але ні. Поки існує цілісна Росія, яка межує з нами, немає жодних гарантій, що ЦЕ не повториться знову.
Жодних.
Ніхто їх не дасть…
Тому що, щойно Росія уціліє, її знову почнуть рятувати, співпрацювати і таке інше. А потім, знову, років за 20, черговий виток психопатії у вигляді війни…
Скільки ще це триватиме?
Сподіваюся, переможемо.
Дійсно переможемо.
Купую прапори (попросили військові з передової), продавчиння питає: ви на добру справу?
Кажу, військові з передової попросили!
Як вона зраділа. Віддала один безкоштовно. Сказала, що закупила прапори для перемоги, а їх для прощання купують.
І от ми з нею двоє сповнені надії і віри- магія.
Дарина Лапіна
