Загарбники намагалися його утримати у своїх іржавих ланцюгах, проводячи фейкові псевдореферендуми, залякуючи людей катуваннями і намагаючись підкупити своїми кровавими грошима. Незважаючи на зміни природніх сезонів, у місті весь час був жорсткий лютий, але люди не здавалися. Херсонці тисячами виходили на мирні акції спротиву російським окупантам. Лише зброя ворога їх змогла зупинити – мирна людина безсила перед озброєним звіром. Але спротив тривав у різних формах. Херсонці довгі 9 місяців тримали українське небо.

Українське військо довгі місяці наполегливо, рішуче і сміливо, крок за кроком йшло до визволення Херсона. Спочатку ворога було зупинено під Миколаєвом. Потім були запеклі серпневі бої. Перші сльози після встановлення українського прапору у Високопіллі на фоні херсонського степу. Хвиля емоцій останніх діб – наші воїни звільнили Снігурівку, Киселівку, Станіслав, Білозерку і Чорнобаївку. І нарешті сьогодні, 11 листопада 2022 року на центральній площі міста замайорів наш жовто-блакитний прапор.

Херсонці на колінах зустрічають наших воїнів, серед яких багато містян, але пам’ятаємо й тих херсонців, які були закатовані у підвалах фсб, чи загинули від рук окупантів. Ми пам’ятаємо про подвиг загону херсонської тероборони, який загинув у Бузковому парку, намагаючись лише із стрілецькою зброєю у руках зупинити ворожу техніку. Зараз ці воїни з небес дивляться на вільне місто. Ми також не забудемо ту нечисть, яка зрадила херсонців, на руках якої крові не менше, чим у російських окупантів. Кожен з них буде покараний – судом людським або Божим.

Кінець війни не близько, не вся Херсонщина звільнена, є інші області та Крим, які потерпають від рашистів, і російський звір ще не подоланий. Але сьогодні херсонці плачуть від радості – не зважаючи на те, де вони знаходяться – у рідному місті чи у Львові, у Німеччині чи у Варшаві. А ще вони вже збираються додому.

Бережи Боже, Україну! Слава ЗСУ!