До визволення Херсона можуть залишатися лічені дні, і це може стати важким ударом для Путіна. Так починається стаття журналіста Майкла Вінярського у найбільшій шведській щоденній газеті Dagens Nyheter за 5 жовтня.
Пропонуємо читачам адаптований переклад цієї публікації під назвою «Втрата Херсона – кошмар для Путіна». А також пропонуємо переглянути відеокоментар до неї від українського публіциста Віталія Портнікова, який говорить зокрема й про те, що втрата Херсона може стати причиною застосування російським диктатором ядерної зброї.

ВТРАТА ХЕРСОНА – КОШМАР ДЛЯ ПУТІНА
Російські військові повністю відступають на півдні України. Зараз навіть російські представники визнають, що українські війська захопили з десяток населених пунктів на Херсонщині. До визволення обласного центру, Херсона, можуть залишитися лічені дні. Якщо так, то це важкий удар для Путіна.
Підписані в середу президентом РФ документи про те, що чотири українські області входять до складу Росії, не варті паперу, на якому вони написані – прокоментували в Офісі президента України.
Драматичний розвиток війни, що триває, підтверджує це тлумачення. Слід визнати, що Росія все ще контролює частину цих регіонів; майже всю Луганську, половину Донецької, більшу частину Херсонської та значну частину Запорізької областей.
Але окуповані Росією території з кожним днем зменшуються. Це означає, що Кремль поки не може точно сказати, скільки з чотирьох регіонів буде піддано незаконній анексії.
За підрахунками, за останній місяць Україна повернула собі в п’ять разів більше території, ніж Росії вдалося завоювати за чотири місяці. Найбільший український прорив стався на початку вересня, коли російські війська були вигнані практично з усієї Харківської області. Відтоді цей контрнаступ продовжився відвоюванням міста Лиман у Донецькій області. І тепер для підрозділів української армії відкритий шлях для просування на Луганськ.
Таким чином українські військові продемонстрували здатність вести одночасний контрнаступ на двох великих ділянках фронту – на Донбасі та на Херсонщині. Обидва фронти є стратегічно важливими.
На Донбасі – у Луганській та Донецькій областях – є дві створені Москвою «народні республіки», які мають сильне символічне значення.
Місто Херсон розташоване на виході Дніпра в Чорне море і є необхідним для того, щоб Росія могла продовжити просування на захід і захопити велике портове місто Одесу.
Кирило Стремоусов, призначений Росією заступник командувача Херсонською областю, подає просте пояснення відступу Росії: російські війська «перегруповуються, щоб відновити свої сили, щоб вони могли завдати удару у відповідь».
Немає жодних ознак того, що будь-яка така сила є в наявності. Водночас є інформація, що Стремоусов та інші високопосадовці потікали з Херсона.
Зараз Україна має ініціативу на полі бою, тоді як стратегія Росії після майже восьми місяців вторгнення є оборонною, щоб утримати якомога більше загарбаних земель за допомогою «часткової мобілізації», яка насправді є масовою мобілізацією.
За допомогою потужної та високомотивованої армії – і сучасної західної зброї, такої як реактивна артилерія HIMARS – українці знищили здатність Росії забезпечувати свої війська зброєю, боєприпасами та їжею.
Частина Херсонської області на північний захід від Дніпра, яка перебуває під ударом українських військ, майже відрізана, оскільки основні мости через річку зруйновані українською артилерією. І зараз українські війська стрімко просуваються на південь у бік Херсона північно-західним берегом Дніпра.
У вівторок президент Володимир Зеленський підписав указ про те, що переговори з президентом Путіним вестися не будуть. Це вираження впевненості Києва у своїх військових, але також це має тактичний мотив: зараз необхідно відвоювати якомога більше територій, перш ніж мобілізація Москвою сотень тисяч новобранців помітно вплине на російську війну.
Путін сподівається, що щонайменше 300 000 росіян, які будуть мобілізовані, повернуть хід війни на користь Росії. Але якщо така зміна має відбутися, потрібні місяці навчання часто непідготовлених – і, ймовірно, маломотивованих – новобранців і відновлення боєздатних підрозділів після їхнього знищення.
Водночас є відомості, що новомобілізованих російських новобранців – які не встигли підготуватися до бою – вже кинули на фронт, і що багато з них уже вбиті або потрапили в полон.
У будь-якому випадку, на думку військових аналітиків, малоймовірно, що серйозний російський наступ може початися щонайменше після зими. А тим часом Україна відвойовуватиме ще більше територій.
Далекосяжною метою оборонної війни України залишається звільнення всієї країни, включаючи Крим, тобто в межах міжнародно визнаних кордонів, які були встановлені після розпаду Радянського Союзу в 1991 році.
Кремль – і зациклений на історії Путін – намагатимуться запобігти цьому будь-якою ціною.
Є військові експерти, які відзначають, що російська армія не зазнавала такої серії серйозних військових невдач із початку операції «Барбаросса» у червні 1941 року (напад нацистської Німеччини на Радянський Союз). Після цієї катастрофи минуло більше року, перш ніж Червона Армія була відновлена і виграла війну.
Ми не знаємо, як буде цього разу. Якщо розвиток подій на полі бою буде вирішальним, ми, ймовірно, отримаємо першу відповідь десь наприкінці весни.









