Марина Поліщук
Уночі 31 липня під час обстрілів Миколаєва загинув Герой України, власник найбільшої зерноторгової компанії “Нібулон” Олексій Вадатурський та його дружина Раїса. Окупанти поцілили в приватний будинок, де жили Вадатурські. В Офісі генпрокурора розпочали розслідування.
Олексій та Раїса Вадатурські.
Радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк вважає, що загибель Вадатурського – продумане навмисне вбивство.
«Загибель Олексія Вадатурського, на мій погляд, була не випадковістю, а цілком продуманим та організованим навмисним убивством.
Вадатурський був одним із найбільших аграріїв країни, ключовою людиною в регіоні та великим роботодавцем.
Точне влучання ракети не просто в будинок, а в конкретне крило — спальню – не залишає сумнівів у наведенні та коригуванні удару. Ще раз: Вадатурського зробили конкретною ціллю.
Співчуття родині та близьким Олексія Вадатурського. Він був Героєм України, відданим державі, фанатиком своєї справи та легендою українського бізнесу», – написав Подоляк.
Будинок Вадатурських після обстрілів Миколаєва 31 липня.
Мер Миколаєва Олександр Сєнкевич зазначив, що вбивство Вадатурського – трагічна втрата для міста та всієї країни.
«Для Миколаєва Олексій Опанасович був не просто героєм, а справжнім янголом-охоронцем, який завжди підставляв плече – з якими б труднощами наше місто не стикалось.
Він повернув миколаївцям віру у те, що ми знову можемо стати суднобудівною столицею України. Маючи всі можливості і поважний вік, Олексій Опанасович не покинув нашу країну, а працював заради неї і до останнього залишався зі своїми людьми у рідному місті.
Сподіваюсь, у цей важкий час Держава підтримає підприємство Олексія Опанасовича і його колектив», – написав Сєнкевич.
Український бізнесмен Євген Черняк на своїй сторінці в соцмережі розповів, що Вадатурський не хотів виїжджати з України на час війни, бо не міг покинути своїх людей. Далі – пряма мова.
***
Шок Боль Слёзы.
Погиб Алексей Вадатурский.
От ночного удара ракетой.
В своём доме в Николаеве.
Наставник, учитель для многих, хороший человек, Герой Украины.
Мог уехать, 75 лет, обеспечен так, что мог быть в любой стране мира и оттуда руководить. Но не уехал, остался, сказал – не могу бросить своих людей, буду рядом с ними.
Мы три года собирались встретиться, он очень просил познакомить его с моим отцом, они одного возраста, приглашал к себе домой, сказал что живет скромно, но будет вкусно, поговорим о жизни, втроем, хочу отца спросить твоего как он тебя воспитывал.
Мы собирались, но война и мы не встретились.
Теперь уже увидимся, но позже. Алексей просил называть его по имени, несмотря на огромное уважение, без отчества. Говорил: я еще молодой для отчества, вот каждое утро плыву в бассейне 600 метров в будние дни и километр по выходным, а ты нет, учись пока я жив.
В Николаеве, его родном городе, попросил его встретиться с предпринимателями. Он сказал: только если ты будешь. Я прилетел из Нью-Йорка в Николаев, Алексей вышел, а зал встал, 500 человек в местном Дворце Культуры, встал и долго аплодировал из уважения к человеку, который построил всё сам, руководил каждый день, учил своих топов.
Когда мы с ним были у него на заводе, ему улыбались люди, не просто здоровались, а улыбались, он знал их всех по имени, простых рабочих, но жёстко критиковал власть, часто и по делу, не скрывая, публично высказывал свою позицию.
Любил очень Украину и людей, говорил, что любовь- это значит не прощать, а учить и подсказывать и не быть равнодушным.
Шок Боль и Слёзы.
Алексей, Царствие Небесное Вам, мы ещё встретимся, чуть позже, но обязательно.
Уважение безмерное, всегда и Скорбь.
Плачу.
Ваш ученик.
Этот Форбс с вашей подписью у меня на рабочем столе уже несколько лет. Всегда , когда было тяжело, смотрел на это фото, лучшая мотивация. Алексей не сдаётся никогда и тебе нельзя, сдашься, станет только хуже.
Великий Человек.
Титан Бизнеса.
Легенда.
Дарина Лапіна
