Марина Поліщук
Протягом останніх тижнів окупанти почали бити по Україні зенітними ракетами із комплексу С-300, основне призначення якого – знищення повітряних цілей. Про це повідомляє пресслужба командування Повітряних сил ЗСУ.
«Використання противником важких зенітних ракет для ураження наземних цілей пояснюється тим, що загарбники все ж заощаджують сучасне технологічне озброєння. А зенітні керовані ракети до комплексу ЗРК С-300, імовірно, мають у надлишку, тому й використовують їх у прифронтових зонах, наразі мова йде про Миколаївську та Харківську операційні зони», – підкреслили у командуванні.
До Миколаєва ці ракети прилітають щодня десятками. На щастя, поки що обходиться без жертв.
ЗРК С-300.
Уже відомо, що глибокі вирви в місті залишаються після ударів ракет типу 5В55Р або 48Н6, що використовуються на С-300, пише niknews.mk.ua. При масі ракети в спорядженому варіанті 1,6-1,8 тонни вони несуть уламкову бойову частину 130-180 кг.
«Працює дивізіон С-300, це пускові установки на 12 ракет. Не всі вони вилітають. Це перероблені ракети із “земля-повітря” на “земля-земля”. Їхні цілі – інфраструктурні об’єкти, сільгоспвиробники. Це така хаотична стрілянина. Вони кудись ціляться, але, по-перше, вони здебільшого помиляються. Стріляють по сільгосппідприємствах, школах. По-друге, точність цих ракет – похибка від 600 метрів до одного кілометра», – сказав нещодавно голова Миколаївської обласної військової адміністрації Віталій Кім в ефірі національного телемарафону.
Як пишуть експерти Defense Express*, технічно удар зенітної ракети по наземній цілі із С-300 цілком можливий за відомими координатами. Такий режим було закладено при розробці С-300 в СРСР. Алгоритм пуску передбачає радіокомандне управління ракети, згідно з настановами, його можна здійснювати на дальності до 40 км.
Але така дальність означає розміщення С-300 у безпосередній близькості від фронту в зоні досяжності існуючих у ЗСУ систем озброєння. Тому можливо, пуск здійснюється на більшій відстані та управління ракети проходить тільки на частині траєкторії, а далі вона падає, куди вийшло. Тобто знову ж таки, для таких ударів метою не є певний об’єкт, а просто – «місто Миколаїв».
У такому разі точну дальність пуску визначити неможливо. Існують різні оцінки: від 60-80 км до 120 км. Але жодна з них не є офіційною, бо такий режим використання зенітних ракет не просто позаштатний, а взагалі не передбачений розробниками.
Таке використання зенітних ракет навіть за часів СРСР вважали неефективним – через високу вартість зенітної ракети для С-300 і малої точності. Справа в тому, що 5В55Р або 48Н6 значно дорожчі від умовного протикорабельного «Онікса» або Х-35, тому що зенітні ракети значно високотехнологічні.
Причину їх використання навіть важко пояснити “списанням” застарілих ракет, оскільки вони підлягають постійному обслуговуванню, включаючи перезарядку твердим паливом. Тому єдиним варіантом їхнього активного використання є виключно терор, для якого спочатку рашисти використовували «Іскандер» та «Калібр», потім перейшли на протикорабельні ракети, а зараз запускають зенітні ракети.
У той же час перехоплення ракет типу 5В55Р або 48Н6 – надто важке завдання. Вони мають високу швидкість і йдуть балістичною траєкторією. Надійне і стабільне перехоплення таких ракет можливе лише спеціалізованими протиракетними комплексами.
І це пов’язано не тільки зі складністю перехоплення балістичних цілей, можливо, на досить малих відстанях від пускової протиракети. Складність ще й у тому, що навіть потрапляння уламків на ракету, що вже падає, не завжди призводить до її вибуху в повітрі і вона все одно впаде й вибухне. Саме тому в сучасних комплексах ПРО використовуються кінетичні перехоплювачі.
Тому залишається лише два варіанти: створення перешкод на радіокомандному каналі управління, або знищення С-300 армії РФ.
* Defense Express – українська інформаційно-консалтингова компанія, що спеціалізується на огляді військової техніки, озброєнь та оборонно-промислового комплексу України.
На фото: наслідки масових обстрілів Миколаєва російськими військами за останні дні липня. Фото: facebook/ГУ ДСНС України у Миколаївській області.
Дарина Лапіна
