Євгенія ВеснаЗ усіх порушень, що допускаються неповнолітніми найнебезпечнішими є кримінальні. Саме тому правильне і чітке здійснення профілактики вчинення неповнолітніми кримінальних правопорушень є одним із приорітетних завдань правоохоронних органів.
Попри загальну стабілізацію злочинності серед неповнолітніх на території міста Херсон, у поточному 2017 році, вбачається, що переважна більшість кримінальних правопорушень це крадіжки, грабежі, шахрайства, тобто злочини майнового характеру.
У генезисі злочинності неповнолітніх вирішальне місце займають недоліки виховання та впливу середовища. Однак це не виключає правомірності покладення на них кримінальної відповідальності. Вказана відповідальність встановлюється при наявності соціально-психологічних передумов та вона сама як соціальний і правовий інститут покликана виступати як об’єктивний фактор запобігання злочинним проявам і сприяє вихованню підростаючого покоління, прищеплення необхідної правосвідомості.
Слід зазначити, що характер та обсяг кримінальної відповідальності неповнолітніх, значною мірою впливають обставини вчинення злочину, такі як мотиви, наявність ознак сп’яніння вчинення злочин у групі з іншими, тощо. Держава змушена певну частку відповідальності, в частині забезпечення належного рівня життя та організації дозвілля, брати на себе або ж покладати її на конкретних осіб, що не забезпечують належне виховання (батьки, опікуни, піклувальники, керівники навчальних чи лікувальних закладів в яких перебуває дитина) або зробили прямий негативний вплив (особи, що втягують неповнолітніх у злочинність).
Недивно, що до обставин, які підлягають встановленню у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх законодавцем також віднесено стан здоров’я, рівень розвитку, інші соціально – психологічні риси особи, ставлення неповнолітнього до вчинення ним діяння, умови життя та виховання неповнолітнього, наявність дорослих підбурювачів.
Якщо говорити безпосередньо про саму кримінальну відповідальність неповнолітніх, то слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 22 Кримінального кодексу України відповідальності підлягають особи, яким на момент вчинення злочину виповнилось 16 років. Щоправда мінімальний віковий поріг відповідальності знижено за вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів, таких як умисне вбивство, умисне середньої тяжкості і тяжке тілесне ушкодження, зґвалтування, крадіжку, грабіж, розбій, хуліганство та ін. Це пов’язано з тим, що навіть психіка 14 річної дитини здатна осягнути суспільну небезпечність таких злочинів.
Проте і малолітні правопорушники не залишаються безкарними. Так, після досягнення 11 річного віку до дитини, що вчинила злочин, але не досягла 16 (14) років можуть бути застосовані примусові заходи виховного характеру
Відповідно до ст. 98 Кримінального кодексу України до неповнолітніх визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань як штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк та додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю.
Важливо також зазначити, що за злочини, скоєні малолітніми та неповнолітніми дітьми несуть відповідальність їх батьки щоправда лише матеріально, шляхом відшкодування шкоди заподіяної протиправними діями неповнолітніх дітей.
Прикрою є статистика вчинення злочинів майнового характеру таких як крадіжки в магазинах, оскільки переважна більшість вказаних злочинів вчиняється неповнолітніми дітьми з благополучних сімей через легковажність та не усвідомлення відповідальності за вказане правопорушення.
У неповнолітньому віці, пустощі, необачність та легковажність з якою вчиняються злочини, нажаль, у майбутньому мають більш серйозний відбиток в житті, оскільки наявність судимості може негативно вплинути при виборі майбутньої професії та як наслідок і стежини якою крокує дитина в доросле життя.
Марина Поліщук
