Храбан Діана
21 серпня 2026 року подав скаргу до структури якою керує Дмитро Лубинець. Скарга стосовно порушення строків розгляду звернення з боку чиновників ПФУ. На початку вересня отримав проміжну відповідь, типу: провадження відкрили, очікуйте. Вже середина листопада-тиша! Зателефонував на гарячу лінію. Почув, що чітких термінів розгляду немає, є «розумні строки»…
***
Минуло чотири роки, а наш Херсон так і не знає спокою.
Нещодавно знову побував у місті. Їхав знайомими вулицями, дивився на розбиті будинки, забиті вікна, порожні магазини, дороги під антидроновими сітками. І серце стискалося. Колись тут вирувало життя, люди поспішали на роботу, зустрічалися, будували плани. А сьогодні росіяни щодня руйнують наше місто, калічать і вбивають людей. І від цього дуже боляче.
А за Дніпром — мої рідні Олешки. Досі в окупації. Понівечені, майже знищені. Навіть важко уявити, скільки болю пережили наші люди за ці роки.
Найболючіше те, що в нас забирають не просто будинки й вулиці. У нас забирають частину нашого життя, наші спогади, місця, де ми народилися, виросли, були щасливими. Але любов до рідної землі забрати неможливо.
***
Прапор Херсона, в кольорах державного символу Ізраїля, був придуманий і впроваджений володимиром сальдо.
Ця істота, в Ізраїлі підходила к Торі і надягала на голову Тфілін, а в Херсоні публічно розповідала як вона любить холодець зі свинячих ніжок…
В силу нових реалій прапор однозначно потрібно змінювати на кольори, які асоціюються зі стійкістю та незламністю херсонців. А не з ганебною потворою володимиромсальдо.
***
Пʼятий рік страшної війни, а я повинна доказувати, що мій дім знищений та розграблений. Село повністю знищене, а мій дім,виявляється, не зруйнований на 82 процента! Це якийсь жах!
***
Пам’ятаю, як у листопаді 2022 року ми майже цілодобово стежили за новинами. Одне за одним надходили повідомлення про звільнення наших сіл і міст. Ми переписувалися з рідними, ділилися кожною новиною, кожним відео. І як же хотілося бути там! Серед тих людей, які зустрічали наших захисників. Обійняти кожного, подякувати за повернення нашої землі. Пам’ятаю, як у листопаді 2022 року ми майже цілодобово стежили за новинами. Одне за одним надходили повідомлення про звільнення наших сіл і міст. Ми переписувалися з рідними, ділилися кожною новиною, кожним відео. І як же хотілося бути там! Серед тих людей, які зустрічали наших захисників. Обійняти кожного, подякувати за повернення нашої землі.
Але найбільше в пам’яті залишилися голоси рідних, які пережили окупацію. Їхні радісні крики у телефонну слухавку: «Ми вільні! Нас звільнили!»
Ці голоси я згадую не лише 11 листопада. Вони повертаються до мене знову і знову. І, напевно, залишаться зі мною назавжди. Та неймовірна радість, та ейфорія, коли після довгих місяців страху, невідомості й очікування рідні нарешті могли сказати: «Ми вільні!»
***
Сьогодні фіксують високу інтенсивність російських ударів по Херсону. Від самого ранку ворог атакує місто зі ствольної та реактивної артилерії, а також за допомогою безпілотників.
Дарина Лапіна
Ян Ярчук
