Марина Поліщук
Російська армія постійно руйнує магазини, склади та влучає у вантажівки для доставки, щоб скоротити всі запаси продуктів та товарів, щоб у Херсоні почали голодувати Херсона. Вони використовують FPV-дрони, артилерію, керовані повітряні бомби.
***
Чесно кажучи, я в шоці. Мій пост про необхідність залучення через наш МЗС міжнародних організацій ООН і МКЧХ до поставки продуктів харчування мешканцям Олешок, які залишилися на окупованній территорії і голодують, визвав у декого із херсонців занепокоєння. Здивував один коментар мешканки Херсона. Мовляв, поставка продуктів мешканцям Олешок, які залишилися в окупації, обов’язково приведе до активізації дронових рашистських атак по Херсону, бо через гумкоридори будуть завозити дрони. Тобто забезпечення голодних людей Олешок продуктами харчування приведе до збільшення кількості смертей в Херсоні??? Що це?
***
Командир Третього армійського корпусу Білецький повідомив про фактичний розгром “північної клішні” російських військ, яка мала охопити українські міста-фортеці на Донеччині.
***
«Вже в кожному фермерському господарстві – або вбитий, або поранений не один робітник. Техніка вся побита. Програм підтримки немає. Якщо далі продовжувати працювати тут – це питання часу, коли тебе вб’є», – скаржиться Віктор Гордієнко, голова Асоціації фермерів Херсонської області.
***
Згадала, як виїжджала з окупованого міста 12 липня 2022 року. Ми їхали бусиком з перевізником через Антонівський міст. Зупинялись на кожному блокпосту, там перевіряли наші паспорти. Ще повезло, що не рилися в речах. А блокпостів було стільки, що збилася з рахунку.
До Києва доїхали – 16 липня. Та поїздка запам’яталася на все життя… І дорога з автівками біля села Василівки.Ми стояли під палючим липневим сонцем.
Пропускали транспорт тільки з 18 до 19 години. А потім – хто стояв на дорозі до наступного вечора, а хто – домовлявся про постій з жителями села. Вони ж нас і підгодовували. Можна було купити в них воду, каву, домашні пироги, а то і борщ з котлетами, якщо черга дійде. Потім ще стояли перед сірою зоною. Біля Запоріжжя, на українській території, нас всіх переписали, видали карточки, безкоштовно погодували. До цього часу пам’ятаю, як ми раділи із сльозами на очах, коли вирвалися з окупації…
Дарина Лапіна
