Ян Ярчук
У Миколаєві на обліку як ВПО перебувають 26 017 жителів Херсона та Херсонської області. У Раді ВПО зазначають, що кількість людей, які виїжджають із Херсонщини до Миколаєва, продовжує зростати через постійні обстріли та атаки російських дронів.
***
Востаннє я була в Херсоні в червні 2024 року. Тоді ще відносно вільно та спокійно ми змогли прогулятись центром, Європейською та проїхатись маршруткою додому.
Наразі це не просто розкіш, а вкрай небезпечно для життя.
Російські окупанти на лівому березі тероризують моє місто всіма видами озброєння. Щодня на тілі Херсона з’являються нові шрами.
Але Херсон живе! Дякую Силам оборони за український прапор над містом. Дякую кожному та кожній, завдяки кому місто живе! Вічна пам’ять загиблим воїнам і цивільним.
***
Херсонці, з днем міста!
Хоча дата є дискусійною, але іншої поки нема. 248 рочків з дня указа.
Це як вік за паспортом. Для істориків та відділу кадрів з пенсійним фондом. Вік визначають будинки і люди, ринки і офіси, вокзали і порти.
Зараз ми хворіємо. Наше місто постійно атакують віруси, бацили, паразити – імунітет тримається, але нам точно згодом доведеться проходити довгий період реабілітації. Дай бог, щоб нам повезло з лікарями. Але пам’ятаємо, що без волі хворого робити нічого. Ми маємо право обирати лікарів.
Така от метафора в день Херсона. Частина якого завжди з нами.
***
окупанти традиційно хизуються в своїх каналах авіаційними ударами по житлових кварталах Херсона, бо посилення обстрілів на певні дати – то вже звична хвора тактика російських терористів.
***
Що для мене Херсон? Усе життя: навчання, зростання, робота, захоплення, друзі та мрії! Це люди, разом з якими ми розбудовували місто і називали Херсон містом щасливих людей, це наші діти, яких ми виховували, прищеплювали гідність і любов до свого міста, Батьківщини! Це сильні і незламні люди, які пережили окупацію, але не підкорилися, вистояли і тримають зараз у своїх долонях зранене місто. Херсон – це частина душі, яка зігріває, це віра, яка тримає і надає сили. Херсон – це любов, яка долає відстань і час, яка єднає людей, надихає і дарує надію!
***
Олешки на відстані протягнутої руки від Херсона.
колись я навіть сходив від Антонівського мосту до нього пішки.
менше години.
зараз це окуповане пекло в якому люди намагаються вижити.
***
Колись влада і громада таки дійдуть консенсусу щодо дати дня народження Херсона, але в будь-який з днів року, за сухими рядками жахливої статистики війни, рідне місто в наших серцях, наших думках і наших справах.
***
Сім (!) КАБів по центру Херсона. Чекаємо, може ще не кінець.
Не дуже близько від мене, бо від перших лише тремтіли вікна. Але останній накрив хвилею вже сильніше.
Більш за все серед ночі напружують банальні автівки (військові, звісно, серед ночі по фронтових вулицях більш ніхто не їздить) Так ось, вона наближається і фіг вгадаєш, чи то автівка, чи КАБ підлітає.
Дарина Лапіна
