Ян Ярчук
Впродовж серпня ворог посилено атакував не просто залізничну інфраструктуру, а безпосередньо локомотиви та поїзди. Причому останні випадки показують небезпечну тенденцію: після того, як поїзд зупинили й пасажирів почали евакуювати, окупанти завдають повторного удару.
Лише від початку 2026 року російські війська 1534 рази атакували українську залізницю. Від початку повномасштабного вторгнення внаслідок російських ударів пошкоджено 249 вагонів та 492 локомотиви. Такі дані навів міністр з відновлення, інфраструктури та транспорту України Микола Калашник.
Атаки мають наслідки не лише для рухомого складу. За словами Калашника, під час виконання професійних обов’язків від початку повномасштабного вторгнення загинули 52 працівники «Укрзалізниці», ще 317 були поранені.
За безпекою руху стежить моніторинговий центр «Укрзалізниці». Він відстежує повітряні загрози та передає поїзним бригадам інформацію про небезпеку. Якщо ризик безпосередньо стосується маршруту, поїзд можуть зупинити, а пасажирів – евакуювати.
Однак останнім часом дедалі частіше фіксують ситуації, коли ворог завдає повторного удару вже після зупинки поїзда та початку евакуації людей. Тобто для пасажирів небезпечним залишається не лише момент руху, а й час, коли вони вже залишили вагони.
Так, як писала «Гривна», 25 серпня ворожий БпЛА поцілив у приміський потяг Миколаїв–Долинська. Перед ударом було завчасно оголошено про підвищену небезпеку та евакуацію. Усі 70 пасажирів і залізничники залишилися неушкодженими. Втім, наступного дня через безпекову ситуацію з Миколаєва скасували поїзди до Долинської на Кіровоградщині.
Водночас не кожна евакуація минає без наслідків.
Зокрема, 13 серпня на Одещині реактивний «Шахед» влучив у локомотив пасажирського поїзда. Пасажирів евакуювали, однак загинули двоє залізничників – машиніст та його помічник. А 23 серпня на Одещині російський безпілотник поцілив у локомотив пасажирського поїзда №147 Житомир–Одеса. Потяг також завчасно зупинили та розпочали евакуацію. Там перебували 593 людини, серед них 15 дітей. Пасажири та залізничники не постраждали. Водночас після першого влучання ворог повторно атакував локомотив.
Того ж дня на Харківщині повторний удар по електропоїзду мав трагічні наслідки.
«Евакуація працює лише тоді, коли пасажири дотримуються інструкцій»
Саме після цього «Укрзалізниця» вкотре закликала пасажирів не залишатися біля поїзда під час евакуації та виконувати вказівки залізничників та відійти на безпечну відстань. Адже зупинка поїзда і вихід із вагона не означають, що небезпека минула.
«Евакуація працює лише тоді, коли пасажири дотримуються інструкцій. Якщо залізничники просять залишити поїзд і відійти на безпечну відстань – робіть це одразу. Не залишайтеся біля рухомого складу, на платформі чи поруч із коліями. Під час евакуації відстань від поїзда має бути не менше 100 метрів. Ворог може бити повторно. І за лічені хвилини ситуація може змінитися», – йдеться в повідомленні «Укрзалізниці».
Саме недотримання інструкцій стало одним із факторів трагедії з пасажирами електропоїзда на Харківщині 23 серпня.
Як повідомляли в «Укрзалізниці», електропоїзд завчасно зупинили та розпочали евакуацію. Однак частина людей залишилася біля поїзда.
«Частина пасажирів відмовилася виконувати вказівки поїзної бригади та залишилася на платформі біля поїзда. Під час повторного удару по поїзду загинула жінка, ще кілька людей отримали поранення. Це вже другий сьогоднішній випадок, коли ворог завдає повторного удару по залізниці після зупинки руху», – написали в «Укрзалізниці».
Випадок на Харківщині показав, наскільки важливою є ця вимога. Навіть після зупинки поїзда та оголошення евакуації люди можуть залишатися в зоні ураження.
Пасажири: «Але куди нам йти?»
Водночас у соцмережах люди звертають увагу на іншу сторону проблеми – що робити після виходу з вагона і куди йти. Крім того, дехто з пасажирів висловлює сумнів – чи достаньо відійти не відстань до 100 метрів від поїзда.
«Сьогодні їхав потягом, евакуації не було, але і свіжих інструкції не появилося. Провідник вагону, перед від’їздом попередив про можливу евакуацію, вказав мати біля себе найважливіше, і увага, окреслив що слід відійти від потяга на 100 м. Я перепитав чи не заблизька відстань, на що він відповів, що була раніше 50, в зараз 100. Це просто крінж на 5 році повномасштабки. Коли буде бити шахед чи бандероль, то мінімум 200 (це якщо удар відбудеться саме по вагонах, і не схибить) і то понизивши силует, шукати заглибину, бетонні стіни, а ще ховатися під дерева, щоб замаскуватися згори. Бо коли вийшла компанія людей в 500-1000 осіб, то оператор вибере скупчення людей, а не потяг. Тому питання до евакуації, не тільки чи вона була, а і яка… звісно насильно ніхто нікого тягнути з потяга не буде, це і персональна відповідальність також, але начальник потяга та провідники мають організувати напрямок, відстань та можливе укриття/прикриття (а не так як було в моєму попередньому випадку, де біля 700 осіб розмістили на плацу). Якщо цього не буде, кількість таких інцидентів із пораненими та загиблими, нажаль буде збільшуватися», – пише Петро.
Крім того, пасажири зазначають, що потяги можуть зупинятися в таких місцях, які ніяк не можна назвати безпечними.
«Нас також висадили біля станції, потяг довгий, біля 40 вагонів, його не обійдеш завчасно, а паралельно до потяга бетонна стіна, нам порекомендували підійти до стіни. В Чаплино під час прильоту по станції бетонними плитами накрило людей», – пише у соцмережі Наталія.
Інша пасажирка Лілія зазначає:
«От нащо та зупинка на 20 хвилин на станції Синельникове, яке не має живого місця від обстрілів? Достоялися, поки не оголосили евакуацію і народ бігав по перену, не знаючи куди йти. Да більше того, гул реактивно шахеда чули за довго до оголошення евакуації. Не зупиняйте потяги там, де знаходяться грузові потяги! І куди тікати, якщо знаходися між двома составами потягів?».
Про недостатню інформованість пасажирів говорить Анна. Вона вважає, що під час евакуації людина має не просто почути команду вийти з будівлі чи вагона, а й отримати чітке пояснення, куди рухатися далі:
«Було б добре, щоб таки керували евакуацією і хтось знаходився з людьми для інформування. Бо більшість пасажирів не орієнтується на місцевості, укриття на відстані від вокзалу і там нічого не чути».
Евакуація – досвід херсонок
Водночас є пасажири, які вже мають позитивний досвід евакуації – коли людей завчасно інформували про можливу небезпеку та чітко пояснювали, як діяти у разі евакуації.
Анна подорожувала разом із маленькою дитиною. Про свій досвід дівчина розповіла «Гривні». За її словами, провідниця ще під час руху проходила вагоном, розповідала пасажирам про можливу евакуацію та пояснювала, що робити у разі її оголошення. Дівчина каже, що їздить потягами не вперше, тому вже знає, які речі варто тримати під рукою.
«Ми їдемо не вперше і вже знаємо, що потрібно брати із собою документи, воду, ковдру, яку, до речі, можна взяти з вагона, та теплі речі, бо евакуація може бути оголошена будь-якої миті, зокрема й уночі», – розповіла Анна.
Попри те, зізнається, що коли під час поїздки у серпні почула «увага, евавакуація», то за її словами, відчула тривогу, тим паче, що була з маленькою дитиною.
Евакуацію оголосили вже в дорозі. Потяг зупинили біля населеного пункту та дали пасажирам команду вийти з вагонів.
«Нам одразу сказали відходити якнайдалі від потяга. Поруч із дорогою була така як ніби впадина, і більшість людей пішли туди. Ми постояли 15-20 хвилин, після чого повернулися до поїзда і поїхали далі. Тож дуже пощастило», – згадує Анна.
Також херсонка Оксана у розмові з «Гривнею» звернула увагу, що готуватися потрібно не тільки до можливої евакуації, а й до того, що ховатися від обстрілів доведеться ще до того, як сіли в поїзд:
«Ще є одна проблема, коли тривога оголошується на вокзалі. От тоді зупиняється все. І скільки чекати – невідомо. Наприклад, у Києві людей спрямовують у підземний перехід, там знаходяться абсолютно всі, місця мало. Зараз й на вокзалах небезпечно. Краще перед тим, як їхати на вокзал все ж таки сходити в туалет, взяти перекус та щось, на що можна сісти, поклавши на бетонні сходи чи підлогу».
Своїм досвідом із «Гривнею» поділилася херсонка Валерія. Уперше вона зіткнулася з такою ситуацією в липні, коли їхала до Дніпра. Евакуацію оголосили вже на під’їзді до міста.
Дівчина каже, що перед поїздкою прочитала інструкції з буклетів у вагоні, тому загалом розуміла, що може відбутися. Однак ситуація все одно була тривожною. За її словами, паніки серед пасажирів не було, а провідник сказав, що охочі можуть вийти.
«Трохи було не по собі трохи. Хоча паніки ні в кого не було. Провідник нам тоді сказав, що можуть вийти ті, хто хоче – що мені тоді здалося не дуже зрозумілим. Стояли ми біля самого потяга. Як тоді ще подумала: а сенс біля потяга стояти?!», – ділиться херсонка.
Після цього Валерія продовжила їздити потягами, однак на тлі посилення атак почала більше замислюватися про безпеку таких поїздок. Каже, востаннє, коли їхала до Одеси з Києва, вирішила повернутися автобусом, оскільки напередодні на Одещині атакували локомотив.
Два важливі моменти
Фактично безпека пасажирів під час атаки залежить одразу від двох речей: чи вчасно і за правилами залізничники провели евакуацію і чи виконали самі пасажири ці вказівки.
Останні випадки показують, що проблеми виникають на кожному з цих етапів. На Харківщині люди не відійшли від поїзда – і повторний удар став смертельним. «Укрзалізниця» наголошує на дотриманні правил евакуації та дотриманні інструкцій. Водночас пасажири розповідають про ситуації, коли після команди «евакуація» не розуміли, куди саме рухатися та де шукати безпечне місце.
Фото: «Укрзалізниця» / фейсбук
Дарина Лапіна
