Марина Поліщук
Херсон. Корабельний р/н, вул. Дорофеєва, багатоквартирний будинок – терористична армія рф випалює 2 добу…
***
Можна змінити місце проживання.
Можна ходити іншими дорогами, дихати іншим повітрям, звикати до нового міста й нового життя.
Але херсонську кров не зміниш.
Херсонську душу не розміняєш ні на що.
Бо де б не був твій дім сьогодні –
Херсон назавжди залишається в тобі.
***
Багато влучань по розташуванням російських окупантів на Арабатській Стрілці. В Стрілковому згорів СОБР, ні швидка ні пожежна не поїхали рятувати
Зі святом!
***
Колись я могла прокинутися вранці у своєму домі на Херсонщині, взяти горнятко гарячої кави й вийти у двір.
Пройтися поміж своїх квітів. Заглянути в садок. Торкнутися руками листочків, перевірити, що там виросло, що зацвіло, що вже наливається соком. Порахувати помідори, огірочки, перці… Порадіти врожаю, який виростила власними руками.
Це було моє звичайне життя. Таке просте. Таке рідне. І я навіть не думала, що колись буду сумувати за цим до сліз.
Війна перекреслила мої плани. Зруйнувала дім, сад, мої маленькі ранкові ритуали… Замість городу – орендована квартира. Замість прогулянки поміж власних квітів – чужі підвіконня.
Але знаєте що?
Я все одно печу львівські пляцки.
Ставлю каву. Відкриваю вікно. І вчуся знову будувати своє життя – там, де воно мене застало.
Бо дім можна втратити.
Можна втратити сад.
Можна втратити врожай, який так і не встиг зібрати…
Але не можна втратити віру.
Я вірю, що все у мене ще буде добре.
Що я ще обійду свій сад.
Ще пройдуся поміж своїх квітів із горнятком кави в руках.
І ще скажу: «Дивись, як усе виросло…»
***
Олешки – моє рідне місто. Окуповане з 2022 року.
Я розумію, що ворога потрібно знищувати. Розумію, що Сили оборони мають вибивати його з нашої землі. Але я не можу спокійно дивитися на те, як руйнуються Олешки.
Мене це не лякає. Мене це злить. І в мене болить серце за моє місто. За будинки, вулиці, місця, які я знаю з дитинства. За землю, яка була нашим домом і яку сьогодні нищить війна.
Я вдячний ЗСУ за те, що вони вибивають ворога. Але в мене щодня залишається одне питання. Хто допустив, що у 2022 році ворог зміг зайти з Криму й окупувати нашу землю? Як стало можливим, що Олешки опинилися під окупацією?
Ян Ярчук
