День 1604. 16 липня. Що обговорюють херсонці у соцмережах

Є смаки, які миттєво повертають додому
Думаю, зайвих слів не треба, аби передати весь спектр емоцій від першого шматочка того самого херсонського кавуна.

***

Вкотре приїхавши в Херсон, в оцінках ситуації оригінальною не буду: стало гірше! Вже на Тавріку – згорілі авто та деталі від дронів валяються. Працювати у місті дуже і дуже небезпечно. Я вже мовчу про жити.

***

Сьогодні на маршрути міста вийшло всього 40 одиниць громадського транспорту. А ще рік тому їх було 73. Відчуваєте різницю? Щодня нові прильоти по автобусах і тролейбусах, щодня – нові жертви серед водіїв та пасажирів. Через постійну небезпеку маршрути доводиться скорочувати.
Водії в Херсоні це герої, які виїжджають на маршрути під обстрілами.

***

Сітки — це добре, але не панацея від дронів окупантів.Будьте уважні та не покладайтеся лише на них.
Чому сітки не завжди допомагають:
Дрони можуть скидати боєприпаси зверху, а не влітати в приміщення.
Сітка може не витримати удару або вибухової хвилі.
Дрони можуть атакувати з іншого кута, обходячи сітку.
Херсон — це «полігон» для російських дронів. Місто, яке атакує рекордна кількість БПЛА, РВВ та інших типів безпілотників 24/7!

***

Розумію, що сьогодні топ новини інші, але просто хочу зафіксувати для історії.
Сьогодні виродки знищили корпус судноводіїв або, як ми колись казали УК 3, Херсонської державної морської академії.
Будівля, якій близько століття, якщо не помиляюсь.
То у мене питання, ми будемо воювати і нищити ворога, чи всякі старі та бородаті дядьки при владі будуть «губи дути», триматись за старе, самі плести інтриги і не будуть давати розвивати технології?

Пов'язані записи

День 1722. 12 листопада. Що обговорюють херсонці у соцмережах

21 серпня 2026 року подав скаргу до структури якою керує Дмитро Лубинець. Скарга стосовно порушення строків розгляду звернення з боку чиновників ПФУ. На початку вересня отримав проміжну відповідь, типу: провадження…

Подробиці
День 1721. 11 листопада. Що обговорюють херсонці у соцмережах

Моєму меншому сину під час окупації було лише 7 років.Коли ми виходили з ним на прогулянку, він завжди запитував:«А наші там?» – і показував у бік Степанівки.З нашої вулиці трохи…

Подробиці