Дарина Лапіна
Наш Станіслав пахнув рибою. Так було завжди. Майже в кожній родині був рибалка, а риба була не делікатесом — вона була способом життя. Її приносили з лиману повними човнами й відрами, а вдома варили найсмачнішу юшку, робили струганину, сушили тарань, солили лящі-платки та іншу рибу за рецептами, що передавалися з покоління в поколінн
Рибою було просякнуте все наше село — двори, вулиці, човни, сітки, дитинство… І саме цей запах сьогодні живе у наших спогадах. Він нагадує про рідний дім, про Дніпро-Бузький лиман, про людей, які вміли чесно працювати й щиро радіти простим речам.
***
Під страшними обстрілами ми прибираєм місто та саджаєм квіти бо любимо красу тому що ми Херсонці.
Колись засяє мирне сонечко над нашим містом і буде чути сміх дітячий з кожного віконця.
***
Станіслав. «Сьогодні ми не змогли навіть дійти до сараю, щоб забрати яйця з-під курки на вечерю — дрони просто зграями висять над хатою», — розповідає пані Тетяна.
***
Сусіди виїжджали і казали: “Ми скоро повернемося. Підгодуйте, будь ласка, тварин”. Хтось залишав собаку, хтось котів, у когось залишалися кури. Усі сподівалися, що це ненадовго. Я не могла відмовити, а тепер це все мої тварини.
***
Сафарі на маршрутки, людей – щоденні реалії Херсона. Пані Ксенія дивом вижила. Після прильоту водій якось зміг доїхати на понівеченій залитій кровʼю маршрутці до станції швидкої. Бо в салоні посеред тіл лежали поранені.
***
На лівобережній тимчасово окупованій території Херсонщини аграрії не можуть навіть задарма збути свій урожай через проблеми з логістикою.
«Продати вирощене зерно ми не можемо нікому навіть за ціною в один рубль за тонну. Всі трейдери бояться сюди їхати. Навіть із Сімферополя, я вже мовчу про Ростовську область чи Краснодарський край РФ. По-перше, ніде немає пального. По-друге, на дорогах що на мелітопольській трасі, що на чаплинській, що на багатьох інших, зараз валяється купа спалених бензовозів, вантажівок та інших машин. Водії це бачать і не хочуть сюди їхати», – сказав аграрій з Генічеського району.
***
Біль в душі, біль у серці. Як нищать наш район. Немає слів для цих недолюдей, тільки пи пи пи. Щоб ваша вся орківська нація здохла, як щури від отрути. Тварюки.
Марина Поліщук
Храбан Діана
