Марина Поліщук
Від Кінбурнської коси до залишків дамби Каховської ГЕС триває досить активна «війна малих піхотних груп» за контроль над тактично важливими рукавами, протоками та островами. Огляд бойових дій на Придніпровському напрямку – далі.
Огляд ситуації проводить військовий оглядач групи «Інфоспротив», експерт з оборонного планування, полковник ЗСУ Костянтин Машовець. На своїй сторінці в соцмережі він пише, що Придніпровський напрямок наразі називають відносно стабільним – через майже незмінне положення сторін протягом тривалого часу.
«Однак, на мою думку, варто саме зараз розглянути його, хоча би приблизно, особливо в контексті тих подій, що відбуваються у всій Південній стратегічній операційній зоні на даний момент», – зазначає військовий експерт.
За його словами, наразі армія РФ продовжує утримувати передові позиції вздовж лівого берега річки Дніпро – на ділянці від її гирла до Василівки Запорізької області. При цьому активних та широкомасштабних наступальних дій ворог тут не проводить.
«Усе це, включно з окупованими територіями Херсонської та Запорізької областей України на оперативну глибину, є операційною зоною російського угрупування військ «Дніпро», яке діє на цьому напрямку основними силами», – пише Машовець.
Поточна ситуація на Придніпровському напрямку
Оглядач зазначає, що й українські оборонці, і ворог використовують переважно дистанційні засоби ураження для ударів по бойових порядках одне одного на тактичній і частково оперативній глибині. Водночас вони практично не проводять масштабних штурмових дій.
«Бойові зіткнення між сторонами час від часу відбуваються на острівній частині дельти Дніпра, а також униз і частково вгору по річці від залишків дамби Каховської ГЕС. Обидві сторони переважно діють силами малих піхотних (штурмових) груп, ведучи боротьбу за окремі позиції в так званій «сірій зоні» вздовж річкового русла, активно використовуючи при цьому різні малі плавзасоби. Усе це супроводжується досить активною діяльністю в тактичній зоні різних груп і підрозділів БпЛА обох сторін», – пише Машовець.
Далі він акцентує на терорі, який окупанти влаштовують для цивільного населення Херсона та всієї правобережної частини регіону. Він наголошує, що на цьому напрямку ворог дуже активно використовує різні засоби ураження для ударів по цивільній інфраструктурі, включно з житловими будівлями, по комунікаціях, цивільних авто, по групах цивільних громадян і навіть окремих особах.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Херсонський напрямок: ворог зменшив кількість спроб штурмів, однак масштабує дроновий терор
«Причому іноді й на значній відстані від власних передових позицій на лівому березі Дніпра», – додає він.
За словами експерта, наразі обидві сторони змогли зайняти кілька тактично важливих позицій у «сірій» зоні за допомогою своїх малих піхотних груп і закріпитися там. Він перераховує ці позиції:
- на південний схід від села Кізомис ЗСУ, очевидно, контролюють кілька позицій на островах – аж до основного русла Дніпра;
- ворог зайняв кілька позицій у районі села Білогрудове, на Потьомкінському острові, маючи можливість інтенсивного ведення вогню по мікрорайону Корабел у Херсоні, а також у дельті Дніпра на південь від того ж села Кізомис;
- ймовірно, ЗСУ продовжують контролювати низку позицій на напрямку Антонівка – Олешки, у районі «Дачі», на ЛІВОМУ березі Дніпра;
- російські підрозділи, найімовірніше, змогли закріпитися на березі головного русла Дніпра (між ним і протокою Конка) на напрямку Козачі Лагері – Іванівка. Крім того, вони час від часу наполегливо намагаються розширити цю ділянку свого контролю на лівому березі русла Дніпра.
«По суті, від Кінбурнської коси до залишків дамби Каховської гідроелектростанції на цьому напрямку триває досить активна «війна малих піхотних груп» за контроль над тактично важливими «рукавами», протоками та островами. При цьому річка Дніпро слугує своєрідною «природною» ЛБЗ для обох сторін», – наголошує Костянтин Машовець.
Про перспективи
Військовий оглядач зазначає, що нинішнє командування ворожого угруповання «Дніпро» зосереджує основну увагу на правому фланзі своєї операційної зони, зокрема на Оріхово-Запорізькому напрямку. Там ворог має одночасно вирішувати два протилежні за своїм характером завдання:
- стримувати досить наполегливі контратаки ЗСУ фактично на самому Запорізькому напрямку,
- пробувати прорватися в Оріхівський район оборони.
Підтвердженням цього є те, що саме там зосереджена й розгорнута майже в повному складі найпотужніша армія цього угрупування – 58-а ЗВА.
«Очевидно, що в таких умовах командування УВ «Днепр» має своєрідну «спокусу» ще більше посилити 58-му ЗВА за рахунок сил і засобів, розгорнутих саме на Придніпровському напрямку», – пише експерт, додаючи, що до такого рішення може підштовхувати й той факт, що на Придніпровському напрямку все відносно спокійно, а тому явно недоцільно утримувати там значну кількість більш-менш порівняно боєздатних сил і засобів.
Але, як завжди, є нюанс, підкреслює Машовець:
«Командування УВ «Днепр», а також його «старші командири» просто не можуть дозволити собі забирати сили і засоби з Придніпровського напрямку «під обріз» для потреб різних «активних» оперативних напрямків. З двох основних причин».
По-перше, хоча нині на Придніпровському напрямку точаться бої місцевого значення, але раптом «завтра» виникнуть ще одні Кринки, до того ж у більшому масштабі та ще й одночасно з «контратаками» ЗСУ в напрямку Токмаку.
Машовець нагадав, що командуванню ворожого угруповання «Дніпро» знадобилося щонайменше 9 місяців та зусилля щонайменше двох повноцінних дивізій і двох окремих бригад, щоб вибити з лівого берега в районі села Кринки кілька піхотних груп зі складу двох бригад морської піхоти ЗСУ.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 48 днів у Кринках: як група з чотирьох бійців утримувала один із найскладніших плацдармів цієї війни
«До того ж ці бої були дуже впертими та кривавими, а навколишні «ліси» були практично завалені потрощеною російською воєнною технікою. Саме там тепер широко відомий Мадяр вперше на практиці продемонстрували усім «зацікавленим» й не дуже «зацікавленим» особам, що таке «масове використання дронів на окремо взятій ділянці тактичної зони», – пише експерт.
По-друге, удари безпілотників ЗСУ по оперативних комунікаціях та логістиці окупантів по всій їхній Південній стратегічній операційній зоні.
«Починати саме в таких умовах будь-яке значне перегрупування сил і засобів, особливо якщо їх доводиться тягнути не на сусідню ділянку, а кудись більш далеко, як на мою думку, не є вдалою ідеєю. Особливо якщо для цих цілей у вас в наявності буде «дизель» і бензин лише «строго за нормою», – зазначає він.
Тому російське командування навряд чи буде прагнути максимально послабити своє угрупування на Придніпровському напрямку на користь інших напрямків. Принаймні воно, у цьому сенсі, буде обережним, додає Машовець.
Він також пише, що хоча Збройні сили України нині не мають достатньо сил і засобів для проведення будь-якої наступальної операції, однак вони вже здатні поступово виснажувати систему матеріально-технічного забезпечення обох російських угрупувань військ, що діють у Південній стратегічній операційній зоні (УВ «Дніпро» та УВ «Схід»).
У цьому сенсі російське угруповання військ «Дніпро» явно перебуває в найбільш вразливому становищі. Адже його сили розташовані на захід далі, ніж решта російських угрупувань, а тому має серед них найдовше за відстанню «плече підвозу» потрібних йому матеріально-технічних засобів.
Понад те, майже все угруповання розташоване в зоні активного впливу ЗСУ. Тобто цілком ймовірно, що «Дніпро» першим почне суттєво виснажуватися з логістичної точки зору.
«Отже, нинішньому командувачу УВ «Днепр» (генерал Теплинський) у зв’язку з усім цим, дуже ймовірно, незабаром доведеться ухвалити низку досить складних для себе рішень», – завершує свій огляд Костянтин Машовець.
Ілюстративне довоєнне фото Олега Марчука/nppn.org.ua
Дарина Лапіна
Ян Ярчук
