Храбан Діана
Це нонсенс: чоловіки, які роками виживали в окупації, нарешті перетинають кордон, отримують білі паспорти і… одразу з кордону потрапляють до ТЦК та на ВЛК. З формулюванням — «невчасно стали на облік».
Як людина, яка десять хвилин тому перетнула кордон, може миттєво стати на облік? Де логіка та людяність?
Дайте людям можливість доїхати до безпечного місця, знайти житло, розмістити свої сім’ї та дітей. Випишіть повістку на конкретну дату, але не ламайте їх з першої секунди на рідній землі.
***
До повномасштабної війни я навіть не замислювався над цим.
Відрядження, поїздки, зустрічі з друзями, короткі подорожі чи кілька днів відпочинку були просто частиною життя. Я їхав, а потім повертався. Звичайно. Без особливих думок.
Тепер усе інакше.
Кожного разу, коли виїжджаю з Херсона, ловлю себе на одній думці: як би далеко не занесла дорога, я завжди повертаюся додому.
Так, у місто, яке щодня живе під загрозою. У місто, яке болить. У місто, яке не скорилося.
Тут кожна вулиця, кожне дерево, кожен світанок і захід сонця мають особливе значення.
Для когось Херсон – це лише точка на карті. Для мене – це місце сили. Місце, де серце б’ється по-особливому. Місце, яке навчило цінувати життя, людей і кожну мить.
І поки в мене є можливість, я завжди повертатимуся в мій рідний Херсон.
Бо дім – це не просто місце. Бо наразі моя родина немає рідного дому.
Дім – це те, що живе всередині тебе.
***
Минуло лише кілька днів з 40-денної програми примушення росії до миру, а кремль вже офіційно поміняв риторику: те, що вони чотири з половиною роки називали спеціальною воєнною операцією, тепер офіційно називається війною: «Усе починалося як спеціальна військова операція. А тепер це війна», – оголосив вчора пєсков.
***
Чотири роки тому на російському ТВ пропагандисти розповідали, що в українських містах почалася гуманітарна катастрофа і люди б’ються у чергах за мукою. А до кінця 2022 року у Києві відкриються представництва ЛДНР, які будуть роздавати киянам хліб та консерви.
Трохи не розрахували…
Настав 2026 рік, і у чергах за бензином тепер б’ються росіяни…
***
Психіка у війну тримається не на героїзмі. Вона тримається на борщі, мемах і одному “я поруч”.
Є дуже красива брехня про воєнну стійкість. Ніби люди тримаються завдяки великим сенсам, залізній волі, внутрішньому стрижню, прапору в серці й обличчю людини, яка зранку п’є каву під тривогу та філософськи каже, що все витримає. Звучить красиво….
Але в реальному житті психіка часто тримається не на величному стрижні, а на дуже дивних дрібницях.
🫰🏻На тому, що зранку є кава.
🫰🏻На тому, що хтось написав “ти як”.
🫰🏻На тому, що собаку треба вигуляти, навіть якщо світ знову поводиться як п’яний сусід із перфоратором.
🫰🏻На тому, що в холодильнику є суп.
🫰🏻На тому, що ти помив голову й уже ніби не повністю уламок цивілізації.
🫰🏻На тому, що можна посміятися з мему, хоча новини такі, що мем мав би соромитися своєї сміливості.
***
Каби цілий день на Херсон і передмістя. Тільки що 3шт по Центру. Фантомас з кремля розбушевався. Якщо чесно, вже давно такого не памʼятаю.
Марина Поліщук
