Станіслав Іванов
Від радянських часів до сьогодення пропаганда Кремля намагається формувати фейковий образ «типового» українця. Якщо минулого сторіччя основним інструментом для цього був кінематограф, то сьогодні – це соцмережі та фейкові новини в медіа. У цьому матеріалі ми розповімо, як саме путінська пропагандистська машина працює над спотворенням думки про українців за кордоном.
Як СРСР формував образ українця
Нинішні російські штампи про «один народ» та «старшого брата» формувалися щонайменше з часів радянської окупації України. Вони побудовані на принципі меншовартості українців щодо так званих великоросів, як і інших народів тюрми під назвою «СРСР».
Ця стратегія реалізовувалася через створення кількох стійких стереотипів, які мали на меті позбавити українську ідентичність інтелектуальної та політичної суб’єктності. Найпоширеніший серед них – образ «співочого малороса-танцюриста», мета якого – звести багатовікову культуру цілої нації до примітивного фольклору. Основний посил такого відображення українця: якщо культура є лише піснями, танцями та кухнею, то народ не може навіть претендувати на державність. Українець у радянському кіно – майже завжди персонаж у вишиванці, який або їсть вареники, або співає тужливих пісень, або танцює гопак.
Часто радянська пропаганда змальовувала українців вірнопідданими, другим номером після «великороса» або «розумного росіянина», який завжди був на екрані інтелектуалом та навіть ідеологічним наставником. Серед іншого – дискредитація мови, образ «куркуля» та зрадника.
І вся ця ідеологічно-пропагандистська лінія простежується в кінематографі російської федерації в 1990-х, 2000-х роках. Перекочувала вона і в сучасне кіно, яке до повномасштабного вторгнення РФ вільно транслювали за кордон.
Нові часи та образи українців за кордоном
З розвитком інтернету й соцмереж інформаційний фронт РФ перейшов в онлайн. З часів анексії Криму та початку бойових дій на Донбасі соціальні мережі наповнили російські ботоферми та мільйони фейків про українців, Революцію Гідності та ЗСУ.
Початок повномасштабного вторгнення РФ у лютому 2022 року відкрив новий напрям для фабрики пропаганди Кремля – формування негативного образу нашої держави та громадян за кордоном. Особливо це стосується країн ЄС, куди ринули мільйони українців, рятуючись від воєнних злочинців – армії РФ.
Сьогодні так звані онлайн-війська намагаються довести світові, що «українці – це загроза для самого Заходу». Використовуючи страхи пересічного європейця перед економічною кризою та втратою безпеки, російська пропаганда формує токсичний образ нашого народу.
Ще у 2022 році Qurium Media Foundation і EU DisinfoLab викрили кремлівську інформаційну операцію Doppelganger, завдання якої – імітувати реальні медіа та видання за місцеві для країни, на яку вони спрямовані задля поширення наративів, вигідних Росії. А вже у 2024-му Counter Disinformation Network (Мережа протидії дезінформації, CDN) провела дослідження соцмереж X (колишній Twitter) та Facebook, яке показало, що Doppelganger все ще мало вплив на той час.
Як зазначено у звіті організації, дописи мережі ботів критикували Україну, європейську підтримку нашої держави та дискредитувала уряди Заходу. Крім того, операція Doppelganger експлуатувала питання, що поляризують суспільства.
Розберемо три головні міфи, які Москва намагається нав’язати світові, зокрема, й через такі інформаційні операції в соцмережах.
Міф 1: «тягар» для європейського бюджету
Машина пропаганди Кремля, зокрема, уже згадана мережа Doppelganger, нерідко розповсюджує міф про українців в ЄС, виставляючи їх як «біженців-паразитів». Нібито всі вони без виключення живуть, користуючись податками місцевих жителів, не бажають працювати та виснажують соціальну сферу.
Однак цифри свідчать про протилежне. Міжнародні організації, як-от OECD, та уряди країн ЄС повідомляють про те, що українці інтегруються в європейський ринок праці. Для прикладу, у Польщі, Чехії та країнах Балтії податки, сплачені працевлаштованими українцями, уже перевищують витрати цих держав на гуманітарну допомогу біженцям. Українці заповнюють дефіцит кадрів у медицині, IT та сфері послуг.
Показовою була ситуація в Німеччині, де ультраправа політична партія «Альтернатива для Німеччини» (AfD) часто ретранслює кремлівські наративи, спрямовані проти українських мігрантів. І це не дивно, адже, за даними західних медіа, фінансує політсилу Москва. Один із міфів AfD – «українці забирають соціальне житло у місцевих». Політики через ЗМІ ретранслюють тези про те, що саме через українських біженців німці не можуть отримати прихисток, а черги на квартири в житловому фонді затримуються. Про такі маніпуляції зазначено в одному зі звітів Федерального агентства з громадянської освіти (bpb) щодо риторики правих популістів.
Реальність же в тому, що в Німеччині існують різні квоти й типи житла, а українців часто розміщують в тимчасових притулках на базі гуртожитків, спортзалів та модульних містечок, які не є частиною житлового фонду для довгострокової оренди німцями.
Щобільше, за даними дослідження від Mediendienst Integration, понад 60% українців в Німеччині знайшли житло самостійно або проживають у приватних осіб, не обтяжуючи державний фонд.
Один із абсурдних фейків мережі Doppelganger – історія про нібито спалений українцями будинок у 2022 році. У мережі активно поширювали відеоролик, у якому стверджувалося, що українські біженці в Німеччині намагалися спалити російський прапор за допомогою саморобного пристрою («котушки Тесли»), але натомість випадково спопелили будинок німців, які надали їм прихисток.
Скриншот: Stopfake.org
Спростування не забарилося. Кадри масштабної пожежі, які видавали за «наслідки дій українців», насправді були зняті ще у 2013 році в місті Валльфуф.
Скриншот: Stopfake.org
Це архівне відео пожежі десятирічної давнини, що не має жодного стосунку до біженців. Жінка, яка на відео представляється «постраждалою власницею будинку», є акторкою. Жодних офіційних скарг чи звернень від реальних осіб із таким ім’ям до поліції Німеччини не надходило. Місцеві правоохоронці підтвердили, що подібних інцидентів із підпалом прапорів чи будинків за участю українців у той період зафіксовано не було.
Міф 2: «сплеск криміналу» та «банди українців»
Російські ботоферми масово поширювали фейкові відео зі стилізацією під Euronews або BBC, де розповідається про «банди українців», які нібито тероризують місцеве населення або торгують західною зброєю на чорних ринках Парижа чи Берліна.
Жодна поліцейська служба країн ЄС не підтвердила існування системних злочинних угруповань, сформованих з українських біженців. Навпаки, статистика показує, що рівень злочинності серед українців є нижчим за середній показник. Що стосується «контрабанди зброї», то західні системи моніторингу та спільні комісії США й України підтвердили: кожна одиниця озброєння суворо контролюється, а російські вкиди про ПЗРК у руках банд є постановкою спецслужб РФ для зриву постачань ЗСУ.
Подібні постановки вже були в історії незалежної України. Варто згадати про «плівки Мельниченка» у 2002 році. Тоді на записах було зафіксовано розмову, де людина з голосом, схожим на голос тодішнього Президента Леоніда Кучми, нібито дає згоду на таємний продаж режиму терориста Саддама Хусейна станцій радіотехнічної розвідки «Кольчуга» в обхід санкцій ООН. Прямих доказів передавання військового обладнання не було, як і «Кольчуг» в Іраку. Але оприлюднення «плівок» спричинило глибоку міжнародну ізоляцію українського керівництва та різке охолодження відносин із Заходом, зокрема зі США. Чи стояли за цим «витоком» російські спецслужби, офіційно не доведено.
Міф 3: «українська культура – це прихований нацизм»
Найулюбленіша теза московської лінії дезінформації – «український нацизм». Основа російської пропаганди, яка активно розповсюджена серед внутрішнього російського споживача інформації та активно шириться в європейських країнах.
Основний наратив інформаційної машини Кремля: будь-який прояв української ідентичності – від тризуба на футболці до червоної калини – подається західній аудиторії як «символіка ультрарадикалів». Пропаганда намагається переконати ліберальний Захід, що вони допомагають не демократії, а «фашистам».
Росія навмисно підмінює поняття «національно-визвольна боротьба» та «радикальний націоналізм». Світова академічна спільнота й правозахисні організації неодноразово наголошували, що в Україні немає жодної радикальної сили при владі, а рівень антисемітизму чи ксенофобії в Україні є значно нижчим, ніж у самій Росії чи навіть у багатьох країнах Західної Європи. Українська символіка сьогодні – це символіка опору агресії, а не переваги однієї нації над іншою.
Мета – посіяти сумнів
Кремль використовує технологію «цифрового туману». У Росії не очікують, що всі повірять у фейк про «українця на Ferrari, який викрав допомогу», або живе лише коштом соцвиплат. Їм достатньо створити сумнів. Коли людина бачить десять різних повідомлень про «проблемних українців» у стрічці TikTok чи Facebook, у неї виникає підсвідоме відчуття тривоги. Це і є метою – втомити Захід від України.
Формування образу «ворожого українця» – це спроба Росії залишити нас наодинці з агресором. Наша найкраща відповідь – це успішна інтеграція, культурна дипломатія та медіаграмотність. Кожен українець за кордоном сьогодні є амбасадором своєї країни, чия реальна поведінка розбиває мільярдні бюджети російської пропаганди ефективніше за будь-які контрзаходи.
Головну ілюстрацію створено за допомогою ШІ
Марина Поліщук
Дарина Лапіна
