Ян Ярчук
Життя в Херсоні – це коли питають “як ти?”, а ти реально не розумієш, це small talk чи звіт про ситуацію.
Типовий день – дрони, артилерія, міни десь поруч та кава, якщо пощастить) Все в балансі) проте черг ніде нема і пробок на дорозі)
До цього звикаєш, на жаль.
Тому якщо коротко, то все ок. Поки що).
***
Пряме влучання. Окупанти цілеспрямовано обстрілюють цивільну інфраструктуру. У Херсоні внаслідок російського удару було пошкоджено — ГРЕКО-СОФІЇВСЬКИЙ ХРАМ РІЗДВА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ.
Зруйновано приділ на честь рівноапостольних Константина і Єлени, понівечений центральний купол та завдано багато пошкоджень.
***
На жаль, ми один одного не розуміємо, бо усі в різних умовах зараз.Хтось втратив усе, хтось має менше втрат, хтось втратив близького.Ті хто в самих складних умовах, хочуть завершення війни, ті хто десь далеко і в безпеці, іншої думки. Порівняння, коли стріляють 24/7 і раз на тиждень або місяць теж безглузді.
***
Ви знищуєте нас криваві окупанти та ми не здаємось і саджаємо квіти, а ви христопродавці нелюди у пеклі будете шкварчати та горіти.
***
Навчання у Херсоні під час війни стало великим викликом для школярів і їхніх родин.
Діти змушені вчитися під звуки обстрілів, проводити багато часу за моніторами та поєднувати українську програму з навчанням за кордоном.
Через війну мережа закладів освіти в місті скоротилася: нині працює 45 шкіл і збережено 71 інклюзивний клас для дітей з особливими освітніми потребами.
Храбан Діана
Марина Поліщук
