Марина Поліщук
Сьогодні робітник, що лагодив трубу теплотраси, розповів про свою доньку-снайперку, яка після двох поранень знов на фронті. “Я вже старий, після інсульту, але ж не лишиш людей без тепла, хтось має це все лагодити”, – сказав.
Хтось має, так. Кожний на своєму місці: тримати фронт, учити, лікувати, лагодити, співати “Щедрик” на згарищі ТЕС після російського влучання…
Витримати. Відновити. Пам’ятати всі втрати.
***
Сьогодні о шостій ранку наш квартал накрило залпом РСЗВ. Враження незабутні. В мій дім знов не влучили, але округа навкруги кварталу стає все більше “маріупольською”.
Діри в асфальті у нас прям біля виходу з двору. А на вулиці, що йде поперек, ми колекціонуємо труби з-під Градів. Вже давним-давно там стирчала одна, тепер прям поруч з’явилася друга.
Це Херсон.
***
Тільки за вчора на Херсонщині внаслідок російської агресії одна людина загинула та 10 поранено, серед постраждалих – двоє дітей та троє поліцейських(((
***
Російські війська перетнули державний кордон України поблизу села Грабовське в Сумській області, що на кордоні з Росією. Після захоплення росіянами населеного пункту понад 50 цивільних українців були примусово вивезені в РФ.
***
Може, досить декому розділяти херсонців на тих, хто в Херсоні, і тих, хто поза ним?!!
У кожного була своя ситуація і свій вибір… У кожного – своя біда і біда загальна. І боляче ВСІМ!
***
Херсон. Місто гуде генераторами – їх чути звідусіль.
Люди поспішають у справах. Транспорт ходить з перебоями, тож на вулицях чимало велосипедистів.
Жінки продають домашні закрутки просто на тротуарі – огірки, варення, компоти.
Хтось несе додому ялинку. Хтось зупинився на кілька хвилин – перекинутися словом, перепочити, випити кави.
Херсон живе.
Попри щоденні обстріли, попри втому, попри війну.
